В Алжирі майже всі протестантські церкви були закриті владою, і тепер тисячі християн змушені збиратися таємно – у будинках, на природі чи невеликих неофіційних групах. Про це йдеться у доповіді Європейського центру права та справедливості (ECLJ), опублікованій у 2026 році.

Згідно з документом, закриття церков відбувається систематично з 2017 року і пов'язане із жорсткою державною політикою щодо немусульманських релігійних громад. Експерти зазначають, що існуюча в країні правова система суперечить міжнародним стандартам свободи віросповідання,

Повідомляє Християнський Мегапортал inVictory  з посиланням на Christian Daily .

Незважаючи на те, що Конституція Алжиру формально гарантує свободу релігії, на практиці християни стикаються із серйозними обмеженнями. З 2006 року влада закрила щонайменше 58 протестантських церков, включаючи майже всі громади, що входять до Протестантської церкви Алжиру. На початку 2025 року останні євангельські церкви фактично припинили свою діяльність.

У результаті релігійне життя християн змінилося. Богослужіння тепер відбуваються у приватних будинках, у тимчасових приміщеннях чи навіть на відкритому повітрі. Деякі віруючі збираються у так званих «домашніх церквах», інші – у віддалених місцях, наприклад, серед оливкових дерев.

Алжирське законодавство вимагає, щоб усі немусульманські богослужіння проходили лише з дозволу держави. Однак, як зазначають християни, отримати такий дозвіл практично неможливо. Закон 2006 року зобов'язує проводити релігійні зустрічі лише в офіційно затверджених будинках, а закон 2012 року вимагає обов'язкової реєстрації релігійних організацій. При цьому, за даними доповіді, влада фактично не схвалює жодної заявки на відкриття нових місць поклоніння.

Через відсутність офіційного статусу, навіть невеликі молитовні зустрічі можуть вважатися порушенням закону. Пасторів та віруючих притягують до відповідальності за проведення богослужінь без дозволу. Поліція проводить рейди, затримує учасників зустрічей та допитує їх. В одному з недавніх випадків група християн була затримана на кілька годин після молитовних зборів.

Крім того, в Алжирі діють закони, які забороняють «підрив віри мусульман» або спроби навернення мусульман до іншої релігії. За це передбачено штрафи та тюремні терміни. Формулювання цих законів дуже широкі, тому під них може підпасти практично будь-який публічний вияв християнської віри – від публікацій у соціальних мережах до поширення релігійних матеріалів.

Через це багато християн намагаються не афішувати свою віру, уникають релігійної символіки та відкритих розмов на релігійні теми, побоюючись як юридичних наслідків, так і тиску з боку суспільства.

При цьому кількість християн в Алжирі за останні роки зросла. За оцінками їх близько 156 тисяч осіб – приблизно 0,3% населення країни. Особливо помітне зростання у регіоні Кабілія, де традиційно сильні культурна різноманітність та релігійна відкритість.

Проте розвиток християнських громад відбувається переважно поза офіційними структурами. Люди, які перейшли з ісламу до християнства, стикаються з особливими труднощами. Хоча сам перехід формально не заборонено, він часто сприймається як виклик суспільним та релігійним нормам. Такі люди можуть зазнавати тиску як з боку влади, так і з боку своїх сімей та оточення.

Загалом країни Північної Африки декларують свободу віросповідання, але зберігають суворий контроль за релігійним життям. Однак, на думку авторів доповіді, саме Алжир вирізняється особливо жорстким застосуванням обмежувальних заходів.

Незважаючи на участь країни у міжнародних угодах щодо захисту релігійної свободи, ці зобов'язання, як зазначається, не виконуються повною мірою. Реакція міжнародного співтовариства поки що залишається переважно формальною і не призводить до реальних змін.

В останні тижні ситуація в Алжирі знову привернула увагу світу, у тому числі на тлі історичного візиту Папи Римського, який наголосив на важливості міжрелігійного діалогу та нагадав про християнську спадщину країни. Однак, як зазначають спостерігачі, на практиці становище християн майже не змінилося.

У результаті багато віруючих в Алжирі продовжують сповідувати свою віру поза громадським простором. Без офіційних храмів та під загрозою покарання вони створюють невеликі, закриті та обережні громади. Експерти наголошують: тиск на християн у країні має не випадковий, а системний характер, і майбутнє релігійної свободи в Алжирі залишається невизначеним.