Кримінальна справа проти одеського єпископа Віталія Козаченка викликала резонанс серед християнських громад по всій країні. Після обшуків і вилучення зареєстрованої зброї та набоїв прокуратура домагалася взяття священнослужителя під варту із заставою в понад 2 млн гривень.

 Сам Козаченко стверджує, що не вчиняв злочину, а справу пов’язує з наклепом колишнього служителя церкви та тиском на його релігійну і благодійну діяльність. Проте 17 червня суд обрав йому запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Віталій Козаченко є єпископом Духовного Управління Християнської Реформаторської Церкви та старшим пастором Християнської Реформаторської Церкви «Прославління».

Повідомляє Українська Міжцерковна Рада

За словами Віталія Козаченка, початком кримінального провадження стали свідчення анонімного інформатора та низка звинувачень, які є наклепницькими. Єпископ розповідає, що у лютому цього року правоохоронці провели обшук у його помешканні. Під час слідчих дій були вилучені церковні кошти, документи, особисті речі, електронні пристрої, а також зареєстрований мисливський карабін і набої до нього. За словами пастора, зброю він придбав на початку повномасштабного вторгнення Росії для можливого захисту Одеси у разі загрози місту.

Підтримай нас – зроби донат!

Віталій Козаченко стверджує, що після обшуку протягом приблизно двох із половиною місяців справа, через яку проводилися слідчі дії, не отримала продовження. Натомість згодом йому повідомили про підозру за частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України. Підставою стало те, що серед вилучених набоїв до зареєстрованого карабіна експертиза визначила частину боєприпасів як бойові. Сам пастор наголошує, що не є військовою людиною і не усвідомлював наявності відмінностей між окремими видами набоїв. Він переконаний, що не мав злочинного наміру, а зберігав зброю виключно з міркувань безпеки на початку війни.

Окреме занепокоєння у священнослужителя викликав першочерговий обраний йому запобіжний захід. За його словами, 6 травня після оголошення підозри справа була передана до суду, а 11 травня слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси Юлія Фєдулєєва визначила заставу в розмірі 2 мільйони 128 тисяч гривень. Як стверджував Козаченко, така сума є непосильною для нього. Він також зазначає, що не зміг внести заставу у встановлений строк, після чого його адвокат подав апеляційну скаргу.

У матеріалах, поширених друзями пастора, також зазначається, що одним із джерел інформації на початку розслідування став колишній служитель церкви, який раніше був виключений із громади за аморальну поведінку. Автори звернень стверджують, що саме його наклепницькі свідчення стали підставою для формування звинувачень, які дозволили провести обшук.

9 червня у Київському районному суді Одеси було заплановано розгляд клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 2 мільйони 128 тисяч гривень. Однак під час засідання суддя Юлія Фєдулєєва задовольнила клопотання адвоката Олександра Маковецького про перенесення слухання та надання часу для ознайомлення із матеріалами, поданими стороною обвинувачення.

Нове рішення щодо клопотання прокурора було ухвалене 17 червня. За результатами розгляду слідчий суддя Київського районного суду Одеси застосував до Віталія Козаченка запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту. Відповідно до рішення суду, пастор зобов’язаний перебувати за місцем проживання у період з 23:00 до 06:00.

Справу Козаченка взяла під особливу увагу Українська Міжцерковна Рада. А також Духовна рада християн Одеської області, яка об’єднує громади різних християнських конфесій регіону. У своєму офіційному зверненні до представників суду та прокуратури Одеської області рада висловила глибоку стурбованість перебігом кримінального провадження. Представники християнської спільноти наголосили на необхідності забезпечення пропорційності запобіжних заходів, повноцінного права на захист та об’єктивного розгляду всіх обставин справи. Представники Духовної ради закликали суд та прокуратуру дотримуватися принципу презумпції невинуватості, забезпечити прозорий і справедливий розгляд справи та не допустити будь-яких проявів упередженості чи зовнішнього впливу на процес.