У Вірменії загострюється протистояння між керівництвом Вірменської Апостольської Церкви та прем'єр-міністром Ніколом Пашиняном. Минулого тижня влада заарештувала єпископа Арагацотнської єпархії Мкртича Прошяна та 12 священнослужителів,

 що стало черговим кроком у низці затримань духовенства, що критикує нинішню владу.

За даними Слідчого комітету Вірменії, єпископ Прошян звинувачується в «примусі громадян до участі в мітингах», «перешкоді виборчим правам» та «зловживанні службовим становищем з метою великого розкрадання»,

Повідомляє Християнський Мегапортал inVictory з посиланням на The Christian Post .

Слідство стверджує, що розслідування розпочалося після заяв іншого священика, який звинуватив церковне керівництво у тиску на парафіян з метою участі в антиурядових акціях та у фінансових порушеннях у єпархії.

Однак Вірменська Апостольська Церква різко засудила дії влади, назвавши їх «частиною систематичної кампанії втручання у справи Церкви». В офіційній заяві сказано: «Очевидний злий намір – перешкодити нормальній діяльності Церкви та послабити її вплив на суспільне життя».

Поглиблений конфлікт

Вірменська Апостольська Церква, одна з найдавніших християнських громад світу, протягом останніх років все частіше вступає у протистояння з прем'єр-міністром Ніколом Пашиняном. Колишній журналіст та лідер протестного руху 2018 року, Пашинян прагне послабити вплив Росії, налагодити відносини з Туреччиною та Заходом. Ці кроки викликають тривогу у багатьох у Церкві, яка бачить у його політиці загрозу національній та духовній ідентичності Вірменії.

Арешт єпископа Прошяна став продовженням цілої серії репресій проти духовенства. У вересні суд засудив архієпископа Мікаела Аджапахяна до двох років ув'язнення за «заклики до повалення уряду». Захисники вважають вирок політично вмотивованим. Церква заявила, що це – «черговий прояв антиклерикальної політики влади».

Раніше цього року було затримано і архієпископа Баграта Галтсаняна – лідера опозиційного руху «Священна боротьба», який активно виступає проти територіальних поступок Азербайджану. Його звинувачують у підготовці державного перевороту, однак сам він та його прихильники називають звинувачення сфабрикованими.

Сам прем'єр-міністр Пашинян неодноразово публічно критикував Католікоса всіх вірмен Гарегіна II, звинувачуючи його у порушенні чернечих обітниць і вимагаючи відставки. Єпископ Мкртич Прошян, як зазначають вірменські ЗМІ, є племінником Католікоса, що надає справі особливого політичного відтінку.

Причина конфлікту – поступки Азербайджану

Головною точкою напруги залишається позиція Церкви щодо територіальних поступок Баку. У квітні 2024 року Вірменія погодилася передати Азербайджану кілька прикордонних сіл у рамках процесу нормалізації відносин. Ці кроки викликали масові протести, на чолі яких стали представники духовенства.

Церква розглядає поступки як зраду вірменської історії та віри. На думку багатьох священиків, передача земель, омитих кров'ю тисяч захисників Карабаху, підриває не лише національну, а й духовну основу вірменської державності.

Міжнародний контекст

Вірменія – перша країна у світі, яка прийняла християнство як державну релігію у 301 році. Сьогодні вона знову опиняється на історичному роздоріжжі. Після азербайджанського наступу у вересні 2023 року та фактичного знищення Нагірно-Карабахської Республіки понад 120 тисяч вірменів були змушені залишити регіон. Міжнародні правозахисники звинувачують Азербайджан у знищенні вірменської християнської спадщини на окупованих територіях, називаючи те, що відбувається «культурним геноцидом».

Незважаючи на мирні ініціативи, у тому числі переговори у Вашингтоні та роботу над проектом мирного договору, напруженість залишається високою. Усередині самої Вірменії конфлікт між урядом і Церквою все більше виходить за межі релігійних суперечок, перетворюючись на боротьбу за національну самосвідомість.

Спроби примирення

На тлі кризи прем'єр-міністр Пашинян зустрівся з архієпископом Шаганом Саркісяном, який представляє Католікосат Великого Дому Кілікійського, що базується в Лівані. Зустріч визнали спробою пом'якшити напругу між урядом і Материнським престолом Святого Ечміадзіна. Проте вже наступного дня Католікос Арам I знову засудив арешти духовенства та закликав до «відновлення здорових відносин між Церквою та державою».

Вірменська Церква, яка залишається символом віри та національної пам'яті, сьогодні стикається з безпрецедентним тиском. Арешти священнослужителів, конфлікти з владою та загрози внутрішнього розколу відображають глибшу кризу, в якій віра, політика та ідентичність переплелися воєдино.