Влада Ізраїлю змінила порядок роботи гуманітарних організацій у Секторі Гази, посилаючись на міркування безпеки. Влада Ізраїлю запровадила нові правила для гуманітарних організацій, які працюють у Секторі Газа, фактично заборонивши діяльність 37 міжнародних структур, у тому числі християнських.
Правозахисники і церковні представники попереджають: ці вимоги можуть бути загрозою життю палестинських співробітників.
Про це повідомляє Christian Today , передає Слово про Слово .
Нові вимоги та аргументи сторін
Відповідно до оновлених інструкцій, гуманітарні організації зобов'язані надати ізраїльській стороні детальні персональні дані всіх палестинських працівників. Ізраїль пояснює це необхідністю запобігти проникненню бойовиків у гуманітарні структури та використання допомоги у терористичних цілях.
Водночас, благодійні організації заявляють, що такі вимоги становлять серйозні ризики. За їхніми словами, під час недавніх бойових дій загинули сотні гуманітарних працівників, і розкриття персональних даних може зробити місцевий персонал ще більш уразливим до переслідувань та насильства.
Дедлайн та позиція церков
Формально термін для виконання нових правил уже минув, проте повноцінне їх застосування відкладено до 1 березня 2026 року. Це означає, що організації мають приблизно два місяці, щоб погодитися з вимогами, або припинити роботу в Газі.
Незважаючи на тиск, частина християнських структур заявила про намір залишитись.
Представник Latin Patriarchate of Jerusalem повідомив, що Caritas Jerusalem продовжить гуманітарне та соціальне служіння у Газі, на Західному березі та в Єрусалимі відповідно до свого мандату.
У заяві наголошується, що Caritas не проходила повторної реєстрації за новими правилами, посилаючись на міжнародно-правові угоди між Святим Престолом та державою Ізраїль. Зокрема, організація діє як церковна юридична особа, визнана відповідно до Базової угоди 1993 року та Угоди про правосуб'єктність 1997 року.
Гуманітарна допомога як поле конфлікту
Під час війни Ізраїль неодноразово звинувачувався у використанні гуманітарної допомоги як інструмент тиску. У відповідь ізраїльська сторона наполягає, що всі обмеження мають виключно безпечний характер.
Зі свого боку, ХАМАС також звинувачують у контролі над розподілом допомоги для впливу на громадянське населення. Обидві сторони ці звинувачення заперечують, а незалежні звіти свідчать, що системне захоплення гуманітарної допомоги не було доведено.
Крім Caritas, нові ізраїльські обмеження торкнулися й інших відомих християнських гуманітарних структур, зокрема World Vision і DanChurchAid.
Ситуація навколо Гази знову ставить християнські організації перед складним моральним вибором: як залишатися з страждаючими, не наражаючи на небезпеку власних працівників. Для багатьох церков це питання не лише гуманітарної присутності, а й вірності християнському покликанню служити ближньому навіть у зоні війни.