Дружківка залишається прифронтовим містом під щоденними обстрілами КАБів і дронів. Складна безпекова ситуація практично унеможливлює тут служіння.
Волонтер Сергій ще на початку повномасштабного вторгнення мав внутрішній поклик до служіння у своєму рідному місті та загалом на сході України. Він проводив евакуацію, здійснював поїздки з гуманітарною допомогою. Його серце було чутливим до лиха і потреб інших, і його родина теж прийняла рішення служити поруч.
Часто повз їхній дім, який знаходився біля дороги, проїжджали військові з передової – брудні, виснажені, втомлені. Тут їм облаштували лазню, прання речей і перепочинок. Відтак два роки тривало служіння, яке принесло користь тисячам військових.
Уся родина була залучена до цього: прали сотні кілограмів одягу, готували їжу, прибирали, підтримували дух військових. Ця праця була надзвичайно виснажливою – по 10-12 годин щодня. Проте саме ця практична допомога стала живим свідченням Божої любові для військових
.
Через постійні атаки на місто родина Сергія змушена була евакуюватися. Та люди, яких вони зустрічали і допомагали, сьогодні не менше потребують наших молитов і практичного піклування. Бо найменша допомога і підтримка може стати для когось ковтком надії, знаком того, що він не забутий і не залишений.
Саме через прості вчинки любові Бог торкається сердець і дає силу вистояти. Продовжуймо служити нашим захисникам молитовним піклуванням про них, добрим словом чи практичною допомогою – щоб світло запалювати навіть там, де тотальна руйнівна темрява.
