Верховна Рада України у першому читанні підтримала проєкт нового Цивільного кодексу №15150. Попри ліворадикальний тиск, низка норм демонструє чітке закріплення природної моделі сім’ї та опору на моральні норми як основу правового регулювання.
Повідомляє Громадська організація «Громадянський рух «Все разом!»
З цією метою рух «Всі разом!» та аналітичний центр «Кабінет експертів» проводили широку інформаційну та роз’яснювальну діяльність, починаючи з вересня минулого року. Ми проаналізували ключові статті проголосованого законопроєкту, які регулюють питання шлюбу та сім’ї:
Стаття 6. Доброзвичайність (boni mores)
«Ч.1. Приватні відносини регулюють з урахуванням доброзвичайності. Доброзвичайність – це сукупність моральних норм та принципів, стандартів етичної поведінки та загальновизнаних уявлень про належну поведінку, усталених у суспільстві».
У законопроєкті зберігається термін «моральні норми». Стаття 6 задає рамку для всього кодексу: право прямо пов’язується з моральними уявленнями суспільства. Це означає, що при тлумаченні норм ключову роль відіграватимуть саме усталені соціальні стандарти поведінки. Такий підхід фактично закріплює залежність правового регулювання від домінуючих у суспільстві уявлень про природну сім’ю.
Варто відзначити, що рух «Всі разом!» неодноразово наголошував про важливість збереження «моралі» у проєкті нового Цивільного кодексу. Адже в попередніх редакціях ініціатори мали намір скасувати чинний принцип законотворчості – «не суперечити моральним засадам суспільства». Проте збереження «моральних норм» стало можливим саме через ініціативу руху «Всі разом!» та низку звернень від церков та громадських організацій до ініціаторів змін.
Підтримай нас – зроби донат!
Стаття 1472. Сім’я
«Ч.2. Сім’ю створюють на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення та інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також на інших підставах, що не заборонені законом і відповідають доброзвичайності.
Ч.3. Сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки. Членами сім’ї є подружжя, батьки та діти, усиновлювачі та усиновлені, діти та особи, які взяли дітей на виховання у сім’ю, а також інші родичі за походженням, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права і обов’язки. Подружжя, малолітні, неповнолітні діти та батьки є сім’єю, також якщо вони у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно».
Членами сім’ї визнаватимуться виключно особи, пов’язані шлюбом, родинними зв’язками за походженням або через усиновлення. У статті одночасно встановлюється відповідність доброзвичайності. Це означає, що будь-які альтернативні форми співжиття можуть оцінюватися через призму моральних критеріїв.
Стаття 1473. Шлюб
«Ч.1. Шлюбом є сімейний союз жінки і чоловіка, який зареєстровано у встановленому законом порядку».
Це визначення є ключовим, оскільки воно прямо закріплює склад суб’єктів шлюбу – жінка та чоловік. У правовому сенсі інші моделі партнерства не підпадають під категорію «шлюб» у межах цього кодексу.
Стаття 1474. Фактичний сімейний союз
«Ч.1. Фактичним сімейним союзом визнають проживання жінки і чоловіка однією сім’єю без реєстрації шлюбу, якщо вони не перебувають в іншому шлюбі».
Ця стаття важлива тим, що навіть у випадку відсутності офіційної реєстрації держава визнає лише одну модель фактичного сімейного союзу – співжиття жінки і чоловіка. Тобто правові наслідки, які можуть виникати з фактичних відносин (майнові, спадкові тощо), прямо прив’язані до такого визначення. Ця норма унеможливить повторення антиконституційних судових прецедентів, зокрема випадку, коли суддя Деснянського районного суду міста Києва Валерія Бабко встановила факт спільного проживання «однією сім’єю» (фактичних шлюбних відносин) між двома чоловіками.
Стаття 1495. Недійсний шлюб
«Ч.4. Недійсним є шлюб, зареєстрований з особою, яка змінила стать.
Ч.5. За заявою заінтересованої особи орган державної реєстрації актів цивільного стану припиняє (визнає недійсною) дію актового запису про шлюб, зареєстрований з особами, визначеними частинами першою – четвертою цієї статті.
Ч.7. Дію актового запису про шлюб припиняють (визнають недійсною) безвідносно до настання смерті осіб, з якими зареєстровано такий шлюб (частини перша – четверта цієї статті), а також до розірвання такого шлюбу».
У статті 1495 прямо встановлено, що зміна статі не створює підстав для збереження або легалізації шлюбу, якщо він виходить за межі визначеної законом моделі. Іншими словами, правовий статус шлюбу не може бути «підлаштований» під зміну персональних характеристик однієї зі сторін і навіть під юридичну «зміну статі». Норма також передбачає, що ініціювати припинення такого шлюбу може заінтересована особа, тобто питання не обмежується виключно волею подружжя. Окремо підкреслено, що дія актового запису припиняється незалежно від будь-яких подальших обставин, включно зі смертю осіб або фактом розірвання шлюбу.
Стаття 1660. Особи, які не можуть бути усиновлювачем
«Ч.2. Усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі».
Ця стаття фактично зберігає нинішній підхід. Ця норма встановлює пряме обмеження щодо суб’єктів усиновлення. Вона логічно продовжує загальну концепцію природної сім’ї, закладену в попередніх статтях, і визначає, що правове рішення про передачу дитини в сім’ю має відповідати цій моделі.
Позиція Руслана Стефанчука
Голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук у своєму відеозверненні прокоментував незадоволення ЛГБТ-угрупувань ключовими нормами проголосованого законопроєкту: «Цих хейтерів я хочу познайомити з книгою, яка називається «Конституція України», стаття 51, яка саме таку норму і містить. Читаю: «Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка». Ніяких інших положень в новому цивільному кодексі ми не вставили».
Посилання на Конституція України підкреслює, що автори проєкту апелюють до вже чинної конституційної норми. Така аргументація виглядає юридично послідовною і зрозумілою.
Висновок
Проєкт нового Цивільного кодексу через вищезгадані статті формує цілісну систему, у якій моральні орієнтири і визначена модель природної сім’ї виступають ключовими критеріями правового регулювання. Норми побудовані таким чином, що всі пов’язані інститути, від визначення сім’ї до усиновлення, узгоджені між собою і підпорядковані єдиній логіці.
Рух «Всі разом!» закликає зберегти нинішні редакції вищезгаданих статей на етапі підготовки до другого читання. Експертне середовище уважно слідкує за процесом внесення змін.
Водночас варто звернути увагу, що законопроєкт містить окремі недоліки. Саме тому рух «Всі разом!» та аналітичний центр «Кабінет експертів» готують свої пропозиції і зауваження, для врахування парламентом на етапі другого читання.