Відразу після повалення Башара Асада представники нової влади — ісламістського угруповання «Хайят Тахрір аш-Шам»* (ХТШ) зустрілися з лідерами християнських громад, щоб пообіцяти їм безпеку та свободу віросповідання.

За час громадянської війни християнське населення Сирії поменшало вп'ятеро, і частина суспільства турбує джихадистське минуле нового де-факто лідера. Ми поговорили з православними та католиками в Дамаску про їхні страхи та надії напередодні Різдва. Повідомляє BBC

У християнському кварталі Баб Тума у ​​старому місті Дамаска католицькі скаути у сорочках із краватками та блакитних джинсах збирають пожертвування. Пекар Самер продає коржики — у тому числі для літургії, і скрізь вбираються ялинки.

Біля неонової вивіски Merry Christmas над дзеркалом у модному ресторані La Capital роблять селфі — не лише християни, а й жінки у хіджабах.

На східні ворота старого міста дюжина молодих людей дружно та весело, але безуспішно намагалася закріпити величезний червоний бант. Давньоримська кам'яна кладка не піддавалася їхнім зусиллям.

Через півтора тижні після втечі Башара Асада у Дамаску зберігається святкова атмосфера. Разом із мусульманами сирійці-християни зустріли зміну влади з радістю та надією.

У правління батька та сина Асадів свобода віросповідання не обмежувалася. Але це не означало, що меншості не стикалися з корупцією, злиднями, насильством та відсутністю можливості обирати владу.

Сирія була світською республікою, і дискримінація відбувалася за етнічною, а не релігійною ознакою. Курди, туркмени та інші меншини мали стати арабами; використання їх мов жорстко обмежувалося, а національні свята заборонялися.

Найзначнішою загрозою для християн у Сирії стала громадянська війна: якщо у 2011 році християнське населення країни оцінювалося у 1,5 мільйона людей, то зараз, за  ​​даними  християнських організацій, їх залишилося близько 300 тисяч.

Де-факто лідер революції Ахмед аль-Шараа був пов'язаний з «Аль-Каїдою»* та «Ісламською державою»*, які вбивали, викрадали та ґвалтували християн. Пізніше аль-Шараа порвав із радикалами та воював на чолі нової, помірної ісламістської коаліції.

Як і в інших країнах Близького Сходу, християни Сирії належать до різних церков і не підкоряються одному патріарху. Але всі конфесії зараз готуються до Різдва, навіть якщо відзначають їх у різні дати.

Одна з найдавніших конфесій у цьому історичному центрі християнства – Сирійська православна церква. Її парафіяни — етнічні ассірійці та арамейці, нащадки доарабського населення регіону.

На зустрічах із представниками нової влади вони нагадують про це.

«Ми говоримо – це наша батьківщина. Ми жили тут кілька тисячоліть, ще до християнства. Наші народи — це корінні народи, і ми, як і раніше, говоримо стародавньою арамейською мовою Сирії», — говорить в інтерв'ю Російській службі Бі-бі-сі патріарх Ігнатій Єфрем II.

Ахмед аль-Шараа заявляє про прагнення зберегти багатоконфесійну Сирію, і поки що серйозних порушень прав християн не видно.

У перші дні після повалення режиму в соцмережах поширилося відео, на якому представники нової влади зупиняють машину із наклеєною на лобовому склі загрозою на адресу християн і змушують водія віддирати стікер.

А 23 грудня на північному сході Сирії у місті Скальбія, населеному переважно православними, невідомі підпалили різдвяну ялинку. Це викликало протести християн та друзів у різних частинах країни, і того ж дня місцева влада засудила цей акт і обіцяла знайти та покарати паліїв.

У ці дні Дамаск вражає розслабленою та мирною атмосферою для міста з населенням у кілька мільйонів людей, де стару поліцію розпущено, а нову ще не сформовано.

За порядком стежать худорляві молодики з автоматами, одягнені будь-що і не мають жодних посвідчень. Жителі сприймають їх як представників нової влади, і ті не чинять їм перешкод.

Але йдеться не лише про безпеку, а й про роль, яку меншини отримають у новій Сирії. Перехідний уряд узяв на себе владу на три місяці, до березня 2025 року.

За цей час передбачається домовитися про новий державний та політичний устрій. У християн є чітке бачення, яким воно має бути.

«Ми хочемо світську державу, яка поважає всі релігії, яка забезпечує свободу всіх віросповідань і де релігія не втручається в управління країною та повсякденні справи», — каже патріарх Ігнатій Єфрем II.

При цьому християнські лідери підтримують нову владу у спілкуванні із Заходом у головній її вимогі — скасування санкцій, накладених на режим Асада.

«Санкції мають бути зняті, — каже патріарх Ігнатій Єфрем II. — Санкції б'ють за простими людьми і за бідними, а не за тими, хто при владі. [...] Більше 90% сирійців живуть за межею бідності. Зняття санкцій їм дуже допоможе — але за умови того, що збережеться тиск на новий перехідний уряд з вимогою забезпечити Сирію для всіх сирійців».

Деякі парафії сумнівалися, чи варто прикрашати ялинки та ставити вертепи чи краще не привертати зайвої уваги. Але патріарх розпорядився відзначати свято, як завжди.

«Ми маємо проживати дух Різдва, як ми проживали його завжди. Але це також тест для нового уряду — чи ми якось торкнемося? Представники місцевої влади запевняли нас, що ні, але ми хочемо перевірити, чи так буде насправді. Тож ми влаштовуємо повноцінні урочистості, прикрашаємо парафії, і хори готуються співати різдвяні гімни».

З вимогою збереження світської держави виступили й інші патріархи та єпископи.

"Ми не хочемо, щоб тут був другий Афганістан", - говорить Геворг Асадурян, єпископ Вірменської католицької церкви в Дамаску.

Де-факто новий лідер Сирії Ахмед аль-Шараа обіцяє, що до Афганістану талібів нова Сирія не перетвориться.

«Між Сирією та талібами є багато відмінностей. Ми керуємо по-іншому. Афганістан племінне суспільство, у Сирії все зовсім по-іншому», - сказав він у розмові з кореспондентом Бі-бі-сі Джеремі Боуеном.

«Ми проведемо діалог і переконаємось, що всі будуть представлені.

Єпископ Асадурян розповів, що на зустрічі з представниками нової влади, крім вимоги світської держави, він також порушив питання свободи ЗМІ та політичних прав для всіх громадян, незалежно від віросповідання.

Саме на підтримку світської держави у четвер 19 грудня відбулася перша після зміни влади акція протесту.

Архітектор Фатіма на запитання, що привело її на площу, сказала, що головним було висловити переконання: сирійці не повинні ділитися на мусульман та християн, майбутнє країни для всіх. Не всі вірять у запевнення нової влади, що так і буде.

Шараа ухильно відповідає на запитання про те, якій формі правління він віддає перевагу — парламентській демократії, як у Лівані та Іраку, або теократії, як в Ірані та Афганістані. Наші співрозмовники у Сирії зазначали, що на його позицію впливатимуть глобальні та регіональні держави. США та Туреччина зберігають військові контингенти на півночі Сирії, російські авіація та флот залишаються на базах Хмеймім та Тартус, а Євросоюз ставить власні умови у переговорах про зняття санкцій.

У п'ятницю на тій же площі зібралася значно масштабніша демонстрація на підтримку нової влади. Оцінки її учасників розходяться від десятків тисяч до мільйона. На ній частіше зустрічалися групи хлопчиків та чоловіків, які часто приїхали на мотоциклах та мопедах, дівчата у хіджабах та сім'ї з дітьми.

Але й тут звучав заклик до єдності та відмови від поділу на різні віри. Одним із виступаючих був знаменитий у Сирії кіноактор Максим Халіль, який після дванадцяти років повернувся в еміграції через опозицію режиму Асада.

Під овації Халіль запропонував імпровізовану клятву присяги нової Сирії. Він проголосив зі сцени ідеал єдності християн, шиїтів, сунітів, друзів, алавітів, вірмен, курдів та інших. Ті, хто зібрався, повторювали за ним.

На вулицях християнського кварталу Баб Тума ми зустріли Фаді абу Шаар, християнина з села Маалула, останнього місця, де ще жива і використовується в побуті арамейська, універсальна мова регіону дві тисячі років тому. Вважається, що саме на ньому проповідував та говорив Ісус.

Село було частково зруйновано у боях між ісламістами та урядовою армією у 2013-му році.

"У нас немає проблеми з тим, щоб жити разом з ісламістами", - сказав Фаді і додав, що хоче жити в рідному селі і відновлювати його.

«Ми не боїмося. Дай Бог, щоб справдилося те, про що ми мріємо».

* визнані терористичними та заборонені в багатьох країнах, у тому числі в Росії