25 січня у селі Угринів Підгаєцької громади на Тернопільщині відбулася особлива зустріч із родинами загиблих або зниклих безвісти героїв. Захід проходив у рамках проєкту «Моє Різдво – то Христос» і був організований церквою «Життя в Перемозі» під керівництвом пастора-капелана Руслана Полікровського.
Назва зустрічі – «Від серця до серця». Її мета – підтримати родини, які зазнали невимовної втрати, приділити їм увагу та допомогти у зціленні душевних ран. Як зазначив пастор Руслан Полікровський: «Люди навчилися лікувати фізичні рани, але зцілення душі – це те, що може дати лише Господь. Ми віримо, що Бог сьогодні по-особливому доторкнеться до кожного з вас і полегшить ваш біль».
Уся програма заходу була наповнена співчуттям, теплотою та щирою любов’ю. Гурт «5-й океан» своїми піснями, віршами та свідченнями створював атмосферу надії. Кожен учасник гурту вкладав у свою працю не лише талант, а й глибоке співпереживання. Вони служили не тільки зі сцени, а й за столами, де спілкувалися з родинами, розділяли їхній біль та намагалися бути опорою. Участь у заході також взяли священники та голова Підгаєцької територіальної громади.
Особливо зворушливо прозвучало свідчення солістки гурту, яка розповіла про свої втрати, зокрема про сирітство, пошуки Бога та розраду, яку знайшла в Ньому. Її слова стали нагадуванням, що навіть у найважчі моменти життя завжди є надія.
Не зважаючи на сум втрати, вечір був наповнений моментами щирості та світла. В очах багатьох присутніх блищали сльози й водночас навіть крізь біль інколи пробивалося легке сяйво посмішок. Ці хвилини щирості й підтримки стали справжнім свідченням сили християнської любові.
За словами одного з учасників заходу: «Чужі люди інколи стають ближчими, ніж родичі. Їхня підтримка – це дарунок, який неможливо переоцінити». За столами лунали історії, які вражали до глибини серця. Мати їхала на Схід, не знаючи справжньої причини поїздки, а насправді їхала вона для впізнання тіла свого сина. Її супроводжувала жінка із сусіднього села, яка весь час була поруч, підтримувала та втішала.
Інша жінка зізналася, що після втрати чоловіка тривалий час не могла прийти до тями: «Я нічого не хотіла робити, лише плакала. Не було сил навіть приготувати їсти своїм дітям…»
Ці історії нагадують, наскільки важливою є підтримка громади для тих, хто переживає горе.
Кожна родина, яка була присутня на заході, отримала подарунки. Але найціннішим подарунком цього вечора стала звершена всіма разом молитва. Руслан Полікровський наголосив: «Ми зібралися тут, щоб ділитися частинкою Божої благодаті, молитися за зцілення душ, за наших захисників і за перемогу. Нехай Господь почує наші молитви та помилує наш народ».
Організатори мають на меті продовжувати працю з родинами загиблих. Це буде включати як регулярні зустрічі, так і індивідуальну підтримку. Пастор Руслан зазначив: «Ми бачимо потребу в таких служіннях, адже душевні рани гояться не одразу. Наша церква прагне бути поруч із цими родинами, підтримувати їх і нагадувати, що Бог – їхній найближчий друг і розрада».
Захід завершився, але його відлуння залишиться в серцях усіх присутніх. Це була зустріч, що не лише принесла розраду, але й нагадала, що Божа любов є поруч навіть у найтемніші часи. І хоча Голгофа триває, після неї обов’язково настає воскресіння.
Нехай ці слова залишаться у серці кожного, хто переживає біль втрати: «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» (Матвія 5:4). Господь близький до тих, хто плаче
Юрій ПРИТИКА.
