Всесвітній євангелічний альянс (World Evangelical Alliance, WEA), Англіканське співтовариство (Anglican Communion), Всесвітня рада церков (World Council of Churches), Міжнародна організація «Відчинені двері» (Open Doors International) та правозахисна організація Stefanus Alliance провели спільний захід.
Негативний вплив на релігійні меншини» в рамках 58-ї сесії Ради з прав людини в Женеві,
Повідомляє Християнський Мегапортал inVictory з посиланням на Evangelical Focus .
«Свобода віросповідання включає можливість мати юридично визнане місце поклоніння. Коли християни не можуть орендувати, купити чи збудувати місце для проведення законного богослужіння, ми бачимо, як пасторів штрафують чи заарештовують за проведення неофіційних зборів, оскільки державні чиновники вважають їх незаконними», — наголошує WEA.
Саме тому і було організовано цей круглий стіл. У ньому взяли участь «доповідачі з кількох країн, де християнам важко набути легального статусу або необхідної реєстрації церкви для проведення законних богослужінь».
Джанет Епп Бакінгем, директор женевського відділення WEA виступила модератором заходу. На заході також виступили два європейські представники християнських лідерів. Самуїл Петровський, генеральний секретар Євангелічного альянсу Сербії, і пастор Євангелічних церков Анталії (Туреччина) Рамазан Аркан.
У заході взяла участь Назіла Ганеа, спеціальний доповідач ООН з питань свободи релігії та віросповідання.
Серед інших учасників дискусії - Сьюзан Керр, старший радник з питань свободи релігії та переконань Бюро з демократичних інститутів та прав людини (ODIHR); Майк Габріель, голова комісії з релігійної свободи Національного християнського євангелічного альянсу Шрі-Ланки (NCEASL); та Фікіру Мехарі, менеджер з досліджень у субрегіоні Східної Африки організації Open Doors International.
Самуїл Петровскі, генеральний секретар Євангелічного альянсу Сербії, розповів про закон про віросповідання від 2006 року, який «проводить різницю між традиційними етнічними релігійними групами та іншими, до яких здебільшого належать протестантські євангелічні церкви різних національностей».
У Сербії традиційним церквам не потрібно реєструватися, щоб отримати всі права, що надаються законом, тоді як інші мають зробити це «з підписами та особистими ідентифікаційними номерами щонайменше 100 своїх членів».
Для більшості церков це нелегко, тому що люди побоюються, що їхній ідентифікаційний номер буде занесений у державне досьє, і «коли вони претендуватимуть на якісь державні посади, вони можуть втратити нагоду отримати ці посади», зазначив Петровський.
Церкви, які набрали менше 100 підписів, змушені реєструватись як релігійна НКО, і як наслідок «не можуть отримати доступ до деяких ресурсів та засобів для оренди, купівлі чи будівництва приміщення, щоб проводити законні богослужіння».
«Хоча з 2006 року свобода віросповідання в Сербії покращилася, і у нас немає жодних релігійних нападів, іноді ми відчуваємо дискримінацію через закон, а також у суспільстві та ЗМІ, оскільки багато хто, як і раніше, вважають євангелістів сектою, тому що вони не входять до основних традиційних релігійних груп», — підкреслив лідер Євангелічного.
Рамазан Аркан, пастор євангельських церков Анталії в Туреччині, заявив, що «турецькі церкви стикаються з багатьма труднощами та дискримінацією, і, на жаль, коли ми намагалися вирішити ці питання з турецькою владою, нас найчастіше ігнорували, бо християни є релігійною меншістю в Туреччині».
Він пояснив, що деякі церкви орендують або купують власні будівлі, «але жодна з них не визнана офіційним місцем відправлення культу відповідно до офіційного турецького плану зонування», і «вони не змогли отримати дозвіл на проведення зборів та богослужінь у більшості цих будівель», багато з яких «було переобладнано в мечеті».
Крім того, «турецькі християни, які перейшли з ісламу, постійно стикаються з хибними звинуваченнями та висловлюваннями ненависті як у суспільстві, так і у ЗМІ», а також з «дискримінацією у школах та на робочому місці. Багато хто втратив роботу або не був найнятий».
Аркан зазначив, що у Туреччині «заборонено відкривати християнські коледжі та університети, видавати офіційні дипломи тим, хто хоче служити пасторами чи релігійними лідерами». Також існують перешкоди для запрошення іноземних протестантських священнослужителів, а деяких, які залишили країну, не пускають назад.
Саме тому деякі «релігійні лідери залишають країну», а церкви та християнські організації в Туреччині закриваються», — додав турецький пастор.
Спеціальний доповідач ООН з питань свободи релігії та переконань Назіла Ганеа виступила останньою після того, як усі учасники дискусії розповіли про ситуацію зі свободою віросповідання у своїх країнах.
Ганеа наголосила на важливості «наявності місць для відправлення культу та зборів, для публікацій та видань, для викладання релігії, отримання добровільних пожертв, підготовки відповідних представників або їх обрання, а також для проведення релігійних свят та церемоній».
Вона також розповіла про становище претендентів на притулок і біженців, які «також мають право на свободу віросповідання і повинні мати доступ до місць, де вони можуть збиратися відповідно до своїх переконань».
«Свобода релігії чи переконань не залежить від визнання, вона має бути гарантованою. Вона дає незалежність, зменшує нагляд та переслідування та визнає певний рівень суспільного визнання», — сказала Ганеа.
Відкриття 58-ї Сесія Ради з прав людини відбулося у Женеві 24 лютого. Протягом майже шести тижнів відбуватимуться дебати щодо ситуацій приблизно у 40 країнах, у тому числі в Білорусі, ДР Конго, Північній Кореї, Гаїті, Судані, Україні. Учасники також обговорять тематичні питання, такі як, наприклад, страту, і заслухають близько 80 доповідей провідних незалежних експертів з прав людини та Управління ООН з прав людини.