Ідея цього проєкту народилася не в кабінетах, а на сході України — у вересні, серед болота, вітру й коротких розмов із військовими після виходу з позицій. Саме тоді служителі двох церков ХВЄ — з Тернополя та Збаража — побачили гостру потребу в елементарному людському відновленні.
«Хлопці хочуть простого: випрати речі, прийняти теплий душ, висушити форму й хоча б на кілька хвилин відчути себе вдома», — пояснює диякон Володимир Цупер. Так з’явилася ідея мобільного банно-прального комплексу на базі лавети — простого за формою, але важливого за змістом. Роботи розпочалися 24 вересня, а вже менш ніж за два місяці проєкт був завершений спільними зусиллями десятків людей.
Це не просто технічне рішення, а присутність церкви. «Справжня церква — вона поруч у питаннях допомоги, підтримки й співчуття», — говорить у репортажі, диякон Павло Пюрко. Комплекс уже відправили на схід, у Дніпропетровську область, де місцева євангельська громада візьме на себе подальше служіння. У цій історії важливі не лише цифри й строки, а й емоція: радість від завершеної справи, відчуття, що навіть така, здавалося б, дрібниця може стати знаком турботи й надії. «Здається — баня. А насправді — велика праця», — підсумовує Володимир. Цей репортаж про те, як віра перетворюється на конкретну дію, а церква проповідуючи Євангелію Ісуса Христа говорить із суспільством мовою справ і відповідальності.
Баня і пральня для воїнів
