Дедалі більше протестантських пасторів у США зазначають, що їхні церкви стають різноманітнішими за національним та етнічним складом. При цьому кількість служителів, які вважають, що кожна церква має свідомо прагнути расової різноманітності, за останні роки дещо знизилася.

Про це свідчить нове дослідження Lifeway Research.

В опитуванні, результати якого були опубліковані у вівторок, взяли участь 1003 протестантські пастори. Дослідження проводилося у вересні минулого року, а статистична похибка складає близько 3,3%.

Повідомляє Християнський Мегапортал inVictory з посиланням на christianpost.com .

Згідно з результатами, 2025 року 84% пасторів погодилися із твердженням, що «кожна церква має прагнути расової різноманітності». Це менше, ніж у 2017 році, коли такої позиції дотримувались 93% опитаних. 2021 року цей показник становив 88%, а 2013 року — 86%.

Виконавчий директор Lifeway Research Скотт Макконнелл вважає, що особливо високий показник у 2017 році був пов'язаний із трагічними подіями в американському місті Шарлотсвіллі (штат Вірджинія). Тоді після ультраправого мітингу «Об'єднайте правих» відбулися зіткнення, внаслідок яких одна людина загинула, а багато людей отримали поранення. За словами Макконнелла, ці події змусили багатьох церковних лідерів по-новому замислитись про необхідність расового примирення.

При цьому він наголосив, що навіть сьогодні понад чотири з п'яти протестантських пасторів вважають, що помісна церква має бути відкритою для людей усіх національностей та етнічних груп.

Дослідження також показує, що американські протестантські церкви поступово стають різноманітнішими. Якщо у 2013 році 86% пасторів говорили, що їхня громада складається переважно з представників однієї національності чи етнічної групи, то у 2025 році цей показник знизився до 77%. 2017 року він становив 81%.

Макконнелл зазначив, що історично більшість протестантських церков у США формувалися навколо однієї етнічної громади. За його словами, на це вплинули як соціальні процеси, так і історичні причини — наслідки рабства, хвилі імміграції з різних країн та виникнення деномінацій, які поєднували переселенців однієї культури.

Водночас він звернув увагу, що багато нових церков спочатку прагнуть об'єднувати людей різних національностей та культур. Однак, за оцінкою соціологів, лише небагато досягають рівня, який вважається по-справжньому багатоетнічним. Такий статус надається громаді, якщо найбільша етнічна група не перевищує 80% парафіян.

Дослідження також виявило різницю між різними напрямами протестантизму. Серед пасторів основних протестантських деномінацій (Mainline) 83% повідомили, що їхні церкви залишаються переважно одноетнічними. Серед євангельських пасторів цей показник виявився нижчим – 75%.

При цьому служителі основних протестантських церков частіше підтримують ідею прагнення расової різноманітності: таку мету вважають важливою 89% опитаних, тоді як серед євангельських пасторів із цим згодні 79%.

Автори дослідження зазначають, що, незважаючи на деяке зниження числа пасторів, які вважають різноманітність обов'язковою метою, більшість протестантських лідерів, як і раніше, переконані, що церква має бути місцем, де люди різних національностей можуть поклонятися Богові та жити у єдності.