2-7 вересня на древній землі Грузії відбувся 60-й з'їзд Євро-Азіатської Федерації Спілок євангельських християн-баптистів. Один із ключових організаторів з'їзду та багаторічний Виконавчий секретар Федерації, Юрій Апатов, зазначив, що дванадцять Спілок із країн колишнього СРСР відповідають числу колін Ізраїлевих.

І це особливий знак, що закликає шукати та зберігати єдність, незважаючи на складні та важкі зовнішні обставини. Повідомляє РСЕХБ
Невипадковою була головна тема з'їзду: «Єдність братства в роз'єднаному світі». Навколо цієї актуальної та животрепетної теми оберталися практично всі доповіді, свідоцтва та звіти, підготовлені учасниками.

- Як добре і як приємно жити братам разом – чудовий ідеал, але важкодосяжний, - наголосив представник Спілки баптистів Грузії Леван Ахолмосулішвілі. – Досить згадати приклади з Біблії: Каїн та Авель, Йосип та його брати, Авраам та Лот… Єдність має бути в дусі, від щирого серця. Від штучної єдності немає жодної користі та радості.

Про те, чим відрізняється єдність у дусі від суто організаційної єдності, говорив голова Союзу баптистів Білорусі, Леонід Михович: «Ми стоїмо зараз перед необхідністю вибору – єдність у одноманітності чи єдність у різноманітті? У нас є церкви традиційні та церкви сучасні. Ми маємо розбіжності з деяких питань. Але не можна забувати, що Господь встановлює певні межі. Ми зараз переживаємо кризу ідентичності. Задля збереження своєї самобутньої конфесійної особи ми повинні орієнтуватися на церкву апостольських часів, дотримуватися христоцентризму. Ісус, наш Господь, був символом віри перших християн. А в так званій «експозиційній» проповіді багато буквоїдства, але мало живого Христа та Його Духа».

Історик і богослов Сергій Санніков з Одеси, виступаючи з доповіддю «Єдність братерства та виклики воєнного часу», зазначав, що Церква як Тіло Ісуса Христа завжди була єдиною, але помісні церкви час від часу переживали розколи та дроблення. Ще апостоли Христові та перші християни зіткнулися з подібною проблемою. Протягом історії постійно спостерігалися дві протилежні тенденції – до єдності та поділу. Наслідуючи принцип незалежності помісної церкви, баптисти мали схильність до розмежування. Військові конфлікти між країнами теж створюють ґрунт для втрати єдності. Після закінчення військових сутичок слід очікувати важкого шляху до єдності та примирення також і в християнському середовищі.

Історичний блок програми з'їзду включав і доповіді історика з Тамбова Володимира Попова: «В.Г.Павлов – церковний домобудівник і поборник єдності», «Баптисти та євангельські християни – шлях до єдності». Нинішній рік довелося 170-річчя Павлова і 100-річчя від дня переходу у вічність (1854-1924). З ім'ям В.Г.Павлова пов'язано початок баптистського руху серед росіян. Цей подвижник віри, який пройшов за проповідь Євангелія 40 царських в'язниць і 2 заслання, став уособленням хресного страждального шляху вітчизняного баптизму. Павлов за складом своєї натури був постійно сполучною ланкою між різними громадами та групами. Відмінності корисні, вважав Павлов, вони можуть бути доброю школою смирення та взаємного духовного збагачення.

Серед визначних дат року – 80-річчя утворення Всесоюзної Ради Євангельських Християн-Баптистів. Доповідач на підставі історичних фактів висвітлив довгий і непростий шлях до злиття двох, по суті, однакових течій євангельсько-баптистського сповідання. Немає достатніх підстав для того, щоб вважати офіційне створення спільного Союзу у жовтні 1944 року лише справою рук правлячого тоді радянського режиму. Безумовно, свої інтереси були і при владі. Але чи можна скидати з рахунків щирі сподівання самих віруючих, які пережили жахи масових репресій у 30-ті роки? І в роки гонінь, і, потім у роки війни, віруючі не надавали особливого значення найменувань, але старанно, з любов'ю дбали один про одного і в дусі були єдині задовго до офіційного об'єднання.

У роботі з'їзду брала участь велика група американців, співробітників Слов'янського Євангельського Товариства на чолі з його чинним Президентом Майклом Джонсоном. Ця добре відома місія була заснована 1934 року Петром Дейнеком, уродженцем Білорусі. Справу Петра продовжував його син, теж Петро. Місія у важкі роки надавала неоціненну допомогу віруючим СРСР. Її співробітники тоді налагодили трансляцію християнських передач з Еквадору. А з початком перебудовних процесів у країні Рад постачали віруючих християнською літературою. Місія працює у країнах колишнього СРСР і зараз. Її головні цілі нагадав у своєму виступі Майкл Джонсон: підготовка пасторів та місіонерів, допомога бідним та знедоленим людям.

Співробітник Товариства Том Макадам разом зі своїм помічником Даніелом Бойсом представив присутнім аналітичну доповідь: «Розвиток зв'язків у роз'єднаному світі». Бог створив людину для спілкування зі Своїм Творцем та з іншими людьми. Ісус та учні постійно перебували у спілкуванні та співпраці. Здійснивши диво множення хліба, Ісус доручив учням роздавати хліб голодним. На думку Макадама, християнське бачення, християнський погляд має простягатися далі і глибше уявлень людей, які не знають Бога.

Голови Спілок ділилися короткими свідченнями-звітами про служіння церков, розповідали про прикрощі та радощі. Особливі труднощі відчувають церкви у країнах, де переважає ідеологія ісламу. У Таджикистані діти можуть бути присутніми на християнських Богослужіннях, але їм категорично заборонено будь-яку участь. У міру сил і можливостей, навіть у таких країнах, християни займаються соціальним служінням, годують та одягають дітей із незаможних сімей. У Киргизстані, де не так багато обмежень, члени церков ЄХБ змогли відкрити Біблійну Школу, розгорнути роботу християнської клініки, організувати регулярне годування нужденних. Віруючі Казахстану також намагаються активно працювати за межами молитовних будинків у різних напрямках.

Голова Спілки баптистських церков Молдови Микола Возіян свідчив про абсолютну релігійну свободу, яка прийшла до їхньої країни. Незважаючи на те, що більшість населення становлять православні, для протестантських церков немає жодних обмежень. Протестанти мають вільний доступ до навчальних закладів, нарівні з православними можуть проводити духовно-виховні та духовно-просвітницькі уроки. Величезні зали та стадіони відкриті для влаштування масових євангелізаційних зборів.

Особливою «родзинкою» у програмі з'їзду була панельна дискусія під назвою «Від ювілейних дат – у майбутнє». Представники різних поколінь зацікавлено обговорювали ставлення віруючих до таких модних віянь сучасної епохи, як штучний інтелект, трансгуманізм. Чи можна за допомогою науки та технологій створити досконалу людину? Чим хороші і чим небезпечні подібні проекти? Адже віра в прогрес, якою були захоплені деякі богослови, ще на початку минулого століття зазнала краху, коли людство опинилося у вирі кривавих потрясінь? Рік у рік світ ускладнюється. І, як зауважила наймолодша учасниця дискусії, Софія Танасова, давати прості відповіді на дуже складні питання не вирішує проблеми. Відповідальні служителі Радянського Союзу баптистів, Петро Міцкевич та Віктор Ігнатенков, висловили думку, що відповісти на всі запитання та виклики неможливо, тому християни передусім мають діяти в зоні своєї безпосередньої відповідальності. А це турбота про спасіння душ від зла та пороків, які руйнують людську особистість.

На ділових та організаційних зустрічах делегати обирали нове керівництво Федерації. Головою було обрано керівного служителя Спілки баптистів Вірменії Асатура Нагапетяна, його заступником голову Спілки баптистів Сергія Кондаурова. А як виконавчий секретар знову переобраний Юрій Апатов.

Учасники з'їзду прийняли спеціальне «Звернення» до братів і сестер різних країн, де висловили свої почуття і потаємні побажання: «Ми живемо в особливий час «війн і військових чуток, повстання народів на народи, що посилюються» (Мф.24:6-7), коли від військових дій страждають та гинуть люди, особливо в Україні, Росії, Ізраїлі. На тлі гострих військових конфліктів та політичних процесів, що розділяють людей по різні боки барикад, представники Спілок ЄХБ 12 країн продемонстрували силу справжньої єдності та миролюбності. Церкви в наших країнах допомагають стражденним, надаючи їжу, одяг та дах. Церкви Федерації постійно моляться Господу за мир землі і духовне пробудження народів. Продовжуйте молитися, дорогі брати та сестри, одна за одну, за країни Закавказзя та Центральної Азії, за Україну, Росію, Ізраїль».

Глибоке враження справили на учасників з'їзди екскурсійно-паломницькі походи трьома історичними місцями Грузії. Мцхет – стародавня столиця Грузії, куди вперше проникло християнство, і де, за церковним переказом, проповідували Матвій, Тадей, Варфоломій, Симон Кананіт. А в 319 році до Мцхета прийшла з Каппадокії Ніна-місіонерка, яка звернула в християнство царя Міріана, його родину та підданих. У храмі, спорудженому на самій вершині гори на згадку про древніх проповідників, учасники з'їзду оспівали гімн «Великий Бог». З гори відкривається вид на місце злиття двох річок, змальоване Лермонтовим у поемі «Мцирі»: «Там, де зливаються шумлять, обнявшись ніби дві сестри, струмені Арагви та Кури».

Річка Кура, як відомо, увійшла до історії баптистського руху. У її водах вночі 20 серпня 1867 року приймав свідоме хрещення за вірою Микита Воронін, який став одним із фундаторів першої російської баптистської церкви в Російській імперії. Прямо на багатолюдній набережній у старому районі Тбілісі учасники з'їзду слухали свідчення про цю історичну подію, співали та молилися.

За традицією, що склалася, гості та місцеві віруючі не могли не відвідати і оглядовий майданчик гори Мтацмінда, куди піднімалися перші баптисти для молитви за духовне пробудження мешканців міста. Ця гора, що стала візитівкою Тбілісі, названа «святою» з найдавніших часів, є пам'ятним місцем для баптистів Грузії та їх гостей.

Про багато шляхів, що ведуть до єдності, йшлося на з'їзді: особиста старанність, особиста відповідальність, глибока смирення, любов, віра, молитва, виконання волі Божої. До цього ряду можна додати й історичний чинник. Що робить дерево незламним? Глибока та міцна коренева система. Федерація Спілок баптистів різних країн – це багатогіллясте дерево. Повноцінне життя Федерації, її плідне служіння також залежатиме від збереження міцних зв'язків з корінням, з багатою історичною спадщиною.

Володимир Попов