У березні четверо братів із церкви християн віри євангельської «Наріжний камінь» відвідали Якутію з короткостроковою місіонерською поїздкою, яка стала для них п'ятою за рахунком. Благовісники виїхали з Новосибірська 3 березня і повернулися за три тижні. За цей час вони подолали 15 тисяч. км.
Відправною точкою для поїздки безпосередньо Якутією стало місто Нерюнгрі. Там до трьох мандрівників приєднався, прилетівши літаком, пастор із селища Лінево (Новосибірська область) Артем Яковлєв. Крім того, до поїздки приєдналося ще четверо місцевих християн.
Повідомляє Телеканал Добра звістка
З Нерюнгрі експедиція вирушила до Якутська. Потім - до Верхоянська, подолавши по дорозі Верхоянський хребет, де її члени вперше в житті на власні очі побачили північне сяйво.
Загалом місіонери відвідали населені пункти: Нерюнгрі, Алдан, Якутськ, Бердигесті, Тополіне, Батагай, Адича, Борулах, Борогонці, Томтор. Єдиної програми вони не мали. Десь вони відвідували своїх знайомих братів та сестер; десь церкви, дізнавшись про їхній приїзд, самі звали їх у гості; десь вони випадково благовістили людям і ті, разом із віруючими, читали молитву покаяння.
«Якось ми прийшли до клубу, де місцеві жінки плели маскувальні мережі для спеціальної військової операції. Ми проповідували їм, і вони разом прочитали молитву покаяння. Потім прийшла директор клубу. Вона подумала, що ми спонсори. Ми розповіли їй, чим займаємось. Після цього працівники клубу також прочитали цю молитву», - розповів один із учасників поїздки, пастор церкви «Наріжний камінь» (Новосибірськ) Сергій Брусянин.
Поїздки в такі суворі краї як Якутія пов'язані з небезпеками. Однією є погода. На цей раз, не бажаючи ризикувати замерзнути в дорозі, мандрівники дочекалися весни. Однак, за словами Сергія, ночами мороз все одно сягав 50 градусів.
Загалом місіонери відвідали десять населених пунктів та проїхали 15 тисяч кілометрів.
Порятунком для мандрівників на дорогах Якутії є зимові придорожні кафе. Одне від іншого може відстояти на 300 км. Вони зупинялися і учасники поїздки. Там вони спілкувалися з далекобійниками, мисливцями, вахтовиками, говорячи їм про спасіння через віру в Ісуса Христа і молячись за них. За словами Сергія, лише одна людина попросила не молитися за нього, пославшись на те, що язичник.
В одному з кафе мандрівники натрапили на місцеву пам'ятку – стіни зимівлі всередині були обвішані купюрами номіналом 1000, 2000 та 5000 руб.
«На них гості залишають свої побажання та пам'ятні написи. Я зрозумів, що на Півночі люлі ставляться до грошей інакше – коли ти замерзаєш у дорозі, вони тобі нічим не допоможуть. Ти їх можеш тільки спалити, але все одно полум'я від них навряд чи зігріє», - зазначив Сергій.
Небезпека криється й у самих дорогах. Місцями їх немає, тому благовісники змушені були долати шлях льодом річок і замерзлими болотами. Перед останньою поїздкою один із братів купив пікап, щоб у кузов можна було ставити поклажу, зокрема каністри з бензином. Під час попередньої поїздки, коли мандрівники їхали болотом, каністри з паливом відірвалися від багажника на даху авто і їх довелося ставити в салон, чому він пропах бензином. Під час останньої поїздки брати, їхавши по льоду річки, вночі потрапили в ополонку. Але вчасно встигли вибратись із неї.
«Намагаєшся не думати про небезпеку. Інакше взагалі не поїдеш більше. Я думаю, що ми їздимо туди, бо Господь вкладає в наші серця це бажання. Там є церкви, але їх дуже мало, і вони невеликі. Зараз усі їдуть на південь, де море і тепло – хтось має на північ їхати…»
Олексій Коваленок спеціально для ТБВ