Упродовж чотирьох днів, з 26 по 29 серпня 2025 року, на християнській базі «Трембіта» в с. Верхнє Синьовидне на Львівщині відбувся ретрит благовісників УЦХВЄ. Захід організований з ініціативи Департаменту благовістя, який очолює Володимир Бобик, мав на меті духовне укріплення, навчання та спілкування служителів.
Гасло заходу – «Покликані нести надію» — стало головною темою і дороговказом для всіх, хто з’їхався з різних куточків України.
Зібрання та молитва на горі
У перший день учасники заходу, які прибули з десяти областей (Львівщини, Полтавщини, Івано-Франківщини, Рівненщини, Чернігівщини, Запоріжжя, Херсонщини та інших) взяли участь у богослужінні, щоб славити Господа й отримати нове підкріплення для служіння.
Після обіду, який приготувала команда кухарів-християн із Нововолинська, відбулося перше служіння. Залунала відома пісня «Великий Бог, як славен Ти!», і атмосфера молитви наповнила серця.
Слово виголосив пастор зі Сколе Іван Онисів, який нагадав: саме благовісники покликані Богом нести Євангеліє знедоленим.
Особливою частиною дня стала молитва на горі. Благовісники, піднявшись на вершину, ревно благали Господа за Україну, воїнів, полонених і всіх, хто страждає від війни. Вечір завершився зворушливим співом дітей: «Боже, хай закінчиться війна…» — і це стало ще одним щирим внеском у молитовну чашу перед престолом Божої благодаті.
Бог підіймає нове покоління благовісників
Сонячний ранок 27 серпня розпочався спільною молитвою та братнім спілкуванням.
Головним проповідником цього дня був пастор із Чернівців Олександр Григорчук, який є координатором стратегічної ініціативи розвитку місій УЦХВЄ.
Він наголосив на трьох принципах благовістя. Євангелізм присутності — свідчення через життя та добрі вчинки. Слово благовістя — пряме проголошення Євангеліє. І Слово переконання — сила, яка торкається сердець і змінює життя.
У цей день новостворений гурт «Благовісники» з молодих служителів склав хвалу Господу співом. Це була хвиля радості, яка наповнила зал і стала ще одним підтвердженням: Бог підіймає нове покоління благовісників.
Послух Богові та служіння в «сірій зоні»
Ранкова молитва наступного дня за Україну була слізною. Хоч Карпати були тихими й мирними, але новини про ворожі обстріли великих міст України викликали глибокий біль у серцях.
Першим проповідував Юрій Яковчук — із родини місіонерів, де семеро рідних братів несуть служіння місіонерів в Україні. Він наголосив на важливості послуху Господу понад власний досвід.
Далі служили Петро й Ілона Полещуки — місіонери з Херсонщини. Вони співали й свідчили про Божі чудеса у «сірій зоні».
Основне слово виголосив Ростислав Боришкевич, директор місії «Добрий Самарянин» з Рівного. Він закликав виконати головне доручення Христа — «Йдіть і навчіть!» А також поділився власним свідченням зцілення після важкої недуги, наголосивши: «Ковток чистого повітря — це подарунок від Бога. Усе життя і вся слава належить Йому!»
Завершилося служіння відкритою сесією «питання-відповіді».
«Жива надія і недосліджене багатство Христа»
Така тема лягла в основу вечірнього зібрання. Головним проповідником вечора був почесний єпископ УЦХВЄ Михайло Паночко. Він проповідував на текст із Ефесян 3:8: «Мені, найменшому від усіх святих, дана благодать — благовістити поганам недосліджене багатство Христове».
Михайло Степанович, згадуючи своє покликання в юності, закликав: «Ми проповідуємо не себе, а Христа розп’ятого!»
Він наголосив, що благовісник не має відволікати людей на другорядне, а вказувати тільки на Ісуса. У відкритому наметі, де відбувалося зібрання, відчувалася особлива Божа присутність. Після офіційного зібрання спілкування з Михайлом Паночком продовжилося у великій кімнаті біля каміну до півночі.
Завершення та благословення
Останній день конференції, 29 серпня, розпочався традиційним ранковим зібранням у наметі. Служили брати з церкви м. Вараш, які прибули дружною командою.
Після смачного обіду відбулася заключна частина — спільні подяки, братнє спілкування і роз’їзд учасників по домівках та місцях служіння.
З’їзд благовісників на базі «Трембіта» став для багатьох справжнім духовним перезавантаженням. Брати й сестри отримали не лише настанови, але й чудову можливість відпочити: свіже гірське повітря, мальовнича природа, джерельна вода й практично відсутність сирен створили атмосферу миру й відновлення.
Служителі поїхали на місця служінь сповнені нових сил, готові знову нести Добру Новину — аж до лінії розмежування і на фронт.
Текст і фото: Геннадій АНДРОСОВ.
