Формальною причиною зупинення курсу на благословення гомосексуалістів стала заява, що такі зміни неможливо здійснити без схвалення 2/3 Генерального синоду. Це рішення схоже на проміжну перемогу церковних консерваторів. Єпископи погодилися, що без ґрунтовного листування канонічного права впровадження таких практик буде незаконним, а отримання двох третин голосів у трьох палатах Синоду вважається практично неможливим, адже близько 40% єпархій стоять на консервативних позиціях.

Так звані служби благословення для одностатевих пар вважалися компромісним варіантом між ультраліберальним крилом церкви, які вимагали повноцінних шлюбів, та консерваторами, які відстоюють біблійне тлумачення шлюбу. Поки що юридичні радники церкви дійшли висновку, що навіть тимчасовий «тестовий» формат таких нововведень вимагає офіційного затвердження більшістю духовенства, чого досягти неможливо.

Розбіжності між англіканами різних таборів посилилися після низки суперечливих подій. Новий виток конфлікту співпав із призначенням Сари Маллаллі першою жінкою на посаді архієпископа Кентерберійського (лідера церкви). Проте протиріччя посилилися не лише через її статі, а через богословські позиції, зокрема, підтримку одностатевих шлюбів та толерантність абортів. Глобальний рух англікан (GAFCON), який об'єднує близько 40% віруючих цієї церкви, оголосив невизнання нового архієпископа і однозначно засудив напрямок служіння Маллаллі.

GAFCON об'єднує переважно віруючих з Африки, Азії та Америки, які розцінюють самі дискусії щодо необхідності благословення гомосексуальних пар як «західне богословське спотворення». Незважаючи на рішення призупинити цю тенденцію, GAFCON оголосив про припинення зв'язків із історичним центром Англіканської спільноти. Його лідери заявили, що Церква Англії відступила від біблійного авторитету і тепер необхідно створити нову структуру — Всесвітню англіканську спільноту, яка діятиме незалежно від Кентерберійського архієпископа.

Це рішення не було спонтанним, а скоріше логічним наслідком багаторічного відходу переважно англійських єпископів від біблійних засад. Історія з Маллаллі – це не причина розколу, а привід, адже проблеми глибоко вкорінені у практиці служіння останніх десятиліть. Ми постійно чули про скандальні призначення та єретичні заяви, суть яких полягала в наближенні церкви до миру через нехтування євангельською Істиною.

Припинення руху до благословення одностатевих шлюбів виглядає не як каяття ліберального крила Англіканської церкви, а скоріше як дипломатичний крок, щоб зупинити розкол. При цьому якщо цей розкол зрештою буде офіційно оформлений, то в Англіканській церкві об'єднаного королівства практично не буде дієвих запобіжників, щоб запроваджувати найрадикальніші ліберальні реформи.