Подія об’єднала духовних лідерів, місіонерів і богословів із десятків країн континенту, які розмірковували над біблійним розумінням партнерства, взаємного слухання та служіння в дусі єдності.
Сообщает Всеукраїнський Собор Про це пише slovoproslovo.info з посиланням на evangelicalfocus.com.
Україну на цій зустрічі представляли Богдан Галюк, Людмила Бринь та Валентин Синій. Центральною темою для української делегації стало свідчення про життя та служіння Церкви в умовах війни, а також досвід євангельського партнерства в час страждань і випробувань.
Співпраця як біблійна місія
Гаслом події стали слова, продовжуючи тему минулорічного IV Лозаннського конгресу в Сеулі — «Нехай Церква разом проголошує і являє Христа».
Координатори Лозаннського руху в Європі Джим Меморі та Уша Райфснідер наголосили: християнська співпраця — це не організаційна угода, а спільне учнівство і місія, в основі яких лежать смирення, відкритість і здатність чути голос Божий.
«Справжнє лідерство не в силі, а в служінні за прикладом Христа», — зазначили учасники.
Під час пленарних сесій учасники зверталися до послань апостола Павла, щоб відкрити заново біблійне значення партнерства. Павло показував, що місія — це завжди спільна праця, а не шлях одинаків.
Шлях примирення і відповідальності
Однією з головних тем стало примирення як основа єдності. Організатори нагадали, що розбіжності, образи та суперництво часто руйнують довіру між служителями. Приклад Павла навчив, що справжня співпраця неможлива без готовності виправляти, підтримувати і нести взаємну відповідальність.
«Павло не вагався докорити Петрові, коли бачив, що він не поводиться згідно з істиною Євангелія», — йшлося на зустрічі.
Така відкритість і чесність у партнерстві, підкреслювали учасники, має бути знаком зрілої християнської спільноти.
Молитва за Україну і страждаючі народи
Особливу увагу під час події приділили стражданням України, спричиненим російською агресією.
18 жовтня українську делегацію запросили на сцену, щоб розповісти про служіння Церкви серед війни — як пастори, волонтери та місіонери допомагають людям, які втратили дім, і несуть євангельську надію посеред розпачу.
Після виступу делегації учасники з різних країн спільно молилися своїми рідними мовами за Україну: за настання справедливого миру, за Божу підтримку служителів, за визволення викрадених українських дітей.
Ця хвилина молитви стала одним із найемоційніших моментів конференції, символом духовної єдності континенту перед лицем війни та страждань.
Христоцентрична єдність у секулярній Європі
Заключна частина зустрічі наголосила, що справжня єдність Церкви не ґрунтується на стратегіях чи структурах, а на особі Ісуса Христа.
«Єдність у співпраці народжується не з ефективності, а з того, що всі ми зібрані під одним Главою — Христом», — прозвучало у фінальному зверненні.
Учасники також обговорили виклики місії в секулярній Європі, де християни є меншістю і часто діють у середовищі соціальної та політичної нестабільності. Водночас лідери наголосили: навіть у таких умовах кожен віруючий покликаний бути місіонером у своєму щоденному житті, а міжцерковна співпраця може стати ключем до духовного пробудження континенту.
Підсумок
Європейська зустріч Лозаннського руху у Валенсії показала, що Церква сьогодні покликана не лише проповідувати, а й співпрацювати, примиряти і підтримувати одне одного. Український голос на цій події нагадує Європі, що справжня єдність народжується у випробуваннях, коли віруючі з різних країн стають поруч у молитві, служінні та любові Христовій.