У неділю, 26 жовтня 2025 року, в селі Абазівка, що поблизу Полтави, відбулося урочисте відкриття нового Дому молитви церкви християн віри євангельської «Свята Трійця».
Це служіння стало справжнім святом подяки Богу за велике благословення — завершення будівництва сучасного, зручного й гарно облаштованого молитовного дому, який звели всього за рік і два місяці. Сам цей факт є безперечним свідченням Божої слави.
Зал нового дому був переповнений — зібралися численні віруючі, місцеві жителі, гості, брати та сестри з різних церков. Серед почесних гостей були, старший пресвітер об’єднання церков Дніпропетровщини Михайло Мокієнко, єпископ із Луцька Микола Синюк, новообраний директор місії «Голос надії» (м. Луцьк) Віктор Оніщук, директор Департаменту благовістя УЦХВЄ Володимир Бобик, а також інші служителі, які приїхали розділити радість цього знаменного дня.

Клас, кімната для місіонерів і ще багато чого
Новий Дім молитви справляє чудове враження — просторий, сучасний, продуманий до дрібниць і максимально пристосований для служіння людям. У будівлі передбачено кілька санвузлів, душову кабіну, кімнати для місіонерів, дитячу кімнату для матерів із малюками, навчальний клас для занять із дітьми, затишну кухню — усе необхідне для комфортного перебування та проведення богослужінь. Це — велике свідчення Божої милості, щедрості та єдності віруючих, які спільними зусиллями здійснили цей добрий задум – звести дім, у якому постійно лунатиме хвала Господу.
Молодіжний гурт «Вибір» із Луцька прославляв Бога чудовим співом. У святковому зібранні взяли участь понад двісті осіб.
Пастор церкви Михайло Мухар, ледь стримуючи сльози від хвилювання, розпочав служіння словами Писання: «І небеса прославляють чудеса Твої, Господи, і вірність Твою — у зборі святих» (Псалом 88:6), «Велике вчинив Господь!» — промовив він.

Лунала молитва подяки, пісня подяки — «За все Тобі я дякую!» Гурт співав: «Всюди Ти, Бог благий…» — і серця слухачів тремтіли, немов птахи, готові злетіти в небо. У цих словах відчувалася присутність Святого Духа.
«Так говорить Господь: Небо — престол Мій, а земля — підніжок для ніг Моїх. Де ж той дім, що ви збудуєте Мені, і де місце Мого спочинку? … А ось на кого Я зглянуся: на смиренного й скорботного духом, і на того, хто тремтить перед словом Моїм» (Ісаї 66:1–2).
Бог не шукає стін — Він шукає сердець, наповнених вдячністю, смиренням і трепетом перед Ним. І ми віримо, що цей дім буде наповнений саме такими серцями.
Крок за кроком – рік і два місяці

Ця подія стала історичною не лише для церкви ХВЄ Полтавщини, але й для всього села Абазівка. Пастори-гості по черзі виголошували короткі слова привітання, благословення й подяки. Старший служитель УЦХВЄ Полтавщини Михайло Роман у своєму вітальному слові сказав: «Дійсно, Господь присутній на цьому місці! Посеред темряви сяє світло! Господь нас потішив і навідав — нехай кожен у цьому залі скаже: «Амінь!»»
Пастор Михайло Мухар представив відеоролик, який показував, як крок за кроком зводився цей прекрасний дім молитви. Він наголосив: «Цей дім має дві основи: полюби Бога і полюби ближнього, як самого себе». З екрана пролунало відеопривітання від брата Леоніда з церкви міста Сіракузи (США) від імені місіонерського комітету. Саме ця громада надала значну фінансову підтримку в будівництві.
Єпископ Михайло Мокієнко передав вітання від Правління УЦХВЄ, зокрема від старшого єпископа Анатолія Козачка та його першого заступника Віталія Яцюка. Він зазначив: «Для мене велика честь бути на цьому місці. Я мав благословення рукопокладати Михайла Мухаря спочатку на диякона, потім на пастора, а сьогодні радію з ним у день відкриття нового Дому молитви. Якщо Бог благословив так швидко звести цей чудовий дім, значить, у Нього є особливий план для цього місця і для цього села». Перед молитвою посвячення Дому молитви єпископ Мокієнко прочитав уривок із молитви царя Соломона: «Щоб очі Твої були відкриті над цим домом день і ніч, над місцем, де буде Ім’я Твоє; і щоб Ти слухав молитву, якою раб Твій молитиметься на цьому місці… Почуй із небес, пробач і дій» (1 Царів 8:29–30). Цю молитву почергово читали служителі.
Потім старші брати піднесли руки до неба й разом молилися, благословляючи новозбудований дім, щоб він наповнився спасенними душами, а слава Божа перебувала тут завжди. Зал відповідав потужним «Амінь! Благослови, Боже!»
Хай горить тут вогонь Святого Духа, і вся слава нехай належить не людям, а живому Богові!
У своїй заключній молитві пастор Михайло Мухар висловив палке бажання, щоб цей дім став лише початком великого Божого пробудження на Полтавщині: «Нехай цей дім стане домом молитви для всіх народів!»
«Церква це не камʼяний дім, а живе каміння»

До вітального слова долучилися й представники місцевої влади, які сприяли будівництву. Вони побажали, щоб у цьому домі лунали слова подяки Богу, щоб віра й надія зміцнювали серця жителів Абазівки. Від сил оборони України грамоту пастору Михайлу Мухарю вручив полковник ЗСУ Вʼячеслав Васільєв.
Єпископ Михайло Роман завершив урочистість словами зі Святого Письма: «Коня готують на день битви, але перемога — від Господа» (Приповісті 21:31). Після цього служителі звершили молитву за Україну, за перемогу, за старосту села, директора місцевого Будинку культури й за військового офіцера — як представника Збройних сил України.
На завершення служіння відбулася щира й глибока молитва подяки Богові — за воду, за хліб, за Його святе Слово. Цю молитву завершував директор місії «Голос Надії» Віктор Оніщук.
Заключне слово промовив єпископ Микола Синюк, наголосивши, що церква це не камʼяний дім, а живе каміння, це живі люди – спасенні і прощені Господом.
Після духовної поживи, яку всі отримали під час майже трьохгодинного служіння, настав час і для тілесного підкріплення — кожному присутньому вручили одноразові бокси з їжею (зі смачним пловом).
Так завершилося це особливе свято Божої слави в Абазівці — день, коли небо торкнулося землі, а віруючі разом звели дім, де віднині лунатиме хвала Ісусу Христу. Хоч це лише початок Божого благословення, а продовження буде…
«А місце це, яке ви освятили для Господа, нехай буде домом молитви для всіх народів» (Ісаї 56:7).
Текст і фото: Геннадія АНДРОСОВА.
