У Неаполі, Італія, нещодавно соцслужби забрали дитину з інвалідністю в українки. Після того, як сина забрали, ніхто не надав матері інформації про його місцеперебування. Всі були налаштовані позбавити Наталію батьківських прав і забрати дитину.

З початку повномасштабної війни в Україні, за даними ООН, країну покинули близько 7,6 млн громадян. З них приблизно 4,5 мільйона наразі в європейських країнах, решта – в Росії. Більшість тих, хто виїжджає – матері з дітьми. Однак, досягнувши місця призначення, вони стикаються з випадками, коли у них забирають дітей. На жаль, такі випадки не рідкість і стосуються не тільки одиноких матерів, але й цілих сімей.Сообщает Слово про Слово со ссылкой на Джерело: vsirazom

Цілком можливо, що ця ситуація виникає через брак розуміння культурних і правових стандартів батьківства в іноземних країнах, які відрізняються від українських. Наприклад, в Україні, якщо дитина плаче або кричить у громадських місцях, деякі люди можуть відреагувати, міцно схопити дитину, сказати їй, щоб вона мовчала, або навіть злегка труснути її, кажучи: «Тихіше, ти мене соромиш». Однак такі дії заборонені в Європі та вважаються формою насильства, що може призвести до залучення правоохоронних органів для розслідування, чому ви погрожуєте дитині.

У Неаполі, Італія, нещодавно сталася така ситуація із дитиною з інвалідністю.

Наталія Мельник із сином Юрієм приїхали до Італії 18 жовтня 2022 року, спочатку орендували тимчасове житло на три дні. Проте вони шукали варіант довгострокового проживання. Шукаючи приміщення, отримали рекомендацію звернутися до церкви Андрія Первозванного в Неаполі. Під час телефонної розмови Наталі запропонували безплатне комфортне проживання, харчування і навіть проїзд до церкви. Вона прийняла запрошення.

Варто зазначити, що у Юрія діагностовано аутизм, який впливає на його соціальну поведінку та комунікативні навички, а також рухові та мовні здібності.

21 жовтня Наталя з сином переїхали до церкви, але невдовзі виявили, що це притулок, де також перебувають бездомні. Їм надавали їжу та загальний душ. У зв’язку з новим оточенням у Юрія часто траплялися емоційні спалахи, в результаті яких він кричав і збуджувався. Таку поведінку помітили керівниці притулку, і одна з них, на ім’я Клара, відповідальна за охорону порядку та приготування їжі, почала записувати на відео панічні атаки Юрія, нібито збираючи докази.

Оскільки душові були загальними, Наталія вагалася користуватися ними, адже душ приймали безхатченки. Вона намагалася пояснити свою стурбованість Кларі та іншим керівницям притулку, але вони силою потягли її в душ, стверджуючи, що вона не належним чином піклується про себе та свого сина.

Наталія повідомила офісу «Всі разом!», що після тижня перебування в притулку вона почала шукати альтернативні варіанти житла, щоб переїхати з сином і полегшити стрес, якого вони зазнали. Однак знайти нове місце вчасно не змогла. Клара, яка часто була в їхній кімнаті, почула їхні розмови про пошук нового дому та навмисно перешкоджала їхнім зусиллям, зачиняючи двері.

Коли Наталія повернулася до притулку 9 листопада після справ, вона виявила, що її сина вже немає. Натомість її зустріла служба у справах дітей та керівниця притулку, які були задоволені тим, що її сина забрали. Одна із них навіть погрожувала, що Наталя більше ніколи не побачить свого сина. Вони також запропонували у жорсткій формі відправити її до психіатричної лікарні для обстеження.

Після того, як сина забрали, ніхто не надав матері інформації про його місцеперебування. Всі були налаштовані позбавити Наталію батьківських прав і забрати дитину. Переживши таку травму, вона звернулася за допомогою до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. За їх сприяння їй вдалося отримати відповідь італійського департаменту МЗС України, в якому вказувалося, що розглядається судова справа про позбавлення батьківських прав і призначено україномовного адвоката. Крім того, під час зустрічі з головою суду Генеральний консул України звернувся з проханням про зустріч найближчим часом, враховуючи позицію обох батьків.

Віталій, батько хлопчика, просить дозволу держави виїхати до Італії для розшуку сина та бути присутнім на судовому засіданні.

«Я б вже давно виїхав шукати сина, але мене не випускають, вже купував квитки, були спроби. Поки що думаю, як це вирішити», – зазначив Віталій.

Наразі Наталія повернулася в Україну і перед поїздкою до Києва відвідала рідне місто Суми. Перебуваючи в столиці, вона планує зустрітися з юридичною фірмою, яка запропонувала їй допомогу в справі, допомагаючи знайти місцеперебування сина та возз’єднатися з ним.

«Можливо, доведеться наймати детектива для розбору ситуації», – зазначає Наталя Мельник.

Вона розповідає, що тривалий час лікувалася від безпліддя, перш ніж народити Юру. Син займає особливе місце в її серці, і вона його дуже любить. Наталя роками з нетерпінням чекала його появи, а тому не готова відмовитися від його пошуку. Юра приносить їй величезну радість, розраду та мету в житті. Найближчим часом жінка планує повернутися до Італії та разом із батьком відновити пошуки сина.