Від початку повномасштабної війни в кулінарній студії тернопільської кондитерки, вірянки церкви ХВЄ Марії Левенець збираються люди, щоб готувати випічку захисникам.
У перші місяці готували щодня по тисячі пиріжків для захисників та людей, які приїжджали з прифронтових регіонів. Зараз волонтерські дні щовівторка та щочетверга. Готову випічку доставляють захисникам на Бахмут, Харків, Запоріжжя та в інші точки на лінії фронту. Сообщает УЦХВЄ
Волонтерський день Марії Левенець розпочинається о 9-й ранку. На кухні, все необхідне для приготування випічки допомагає приготувати студент коледжу харчових технологій Руслан. Хлопець каже, що йому вдається поєднувати навчання, практику та волонтерство.
Руслан Грещук, студент коледжу харчових технологій:
«Ми зараз робимо воїнам пироги з яблуками й тертий пиріг з варенням. Нарізаємо такими невеличкими шматочками, складаємо все в ящики та відправляємо через волонтерів на передову»
На кухні Марії Левенець також допомагає готувати економіст – Леся Цебак. Вона каже, не завжди є можливість волонтерити, але коли є час приходить в кулінарну студію.
Леся Цебак, економіст:
«Неможливо сидіти вдома і не допомагати. Жінки не можуть йти на фронт, маємо сім’ї, а такі речі роблять якийсь невеликий внесок у нашу перемогу»
Волонтерить і водночас проходить практику в кулінарній студії Софія Заграй, вона майбутня кондитерка. Дівчина готує пиріжки з яблуками, але каже, її улюблені – з вишнями. Дівчині довелося двічі тікати від війни: у 2014-му та у 2022-му році:
Софія Заграй, студентка-кондитерка:
«Допомагаю, як можу. Я з Донецька. Як почалася війна, я переїхала в Дніпро, і як туди підступила війна я переїхала на Тернопільщину з батьками».
Пиріжки та іншу випічку для військових в кулінарній студії готують вже понад рік. Її організувала технологиня приготування їжі – Марія Левенець. Каже, почали готувати ще в перші дні повномасштабної війни. Тепер збираються щовівторка та щочетверга.
Марія Левенець, технологиня приготування їжі:
«У перший місяць війни ми взагалі замовлень ніяких не приймали, кожен день пекли, крім суботи та неділі. З понеділка по п’ятницю в нас була випічка, потім обіди готували для переселенців, салати, робили перші страви. Все робили, що могли. Люди приходили, долучалися. Спершу пекли зі своїх продуктів булочки, те, що ми вміли найкраще. І передавали для переселенців та військовим».
Згодом продуктами почали допомагати небайдужі жителі та волонтерські організації. Щодня тоді випікали по тисячі пиріжків. На один день потрібно близько 50 кілограмів борошна. Марія говорить, що підрахувати кількість випічки чи переданих коробок за більш ніж рік – важко.
«Одного разу був такий випадок, що вже вичерпалися наші всі фінанси, в нас ще були свої домашні гроші й ми волонтерили далі. Але зламалася в нас духовка, дуже сильно… Хлопці ремонтували і дуже дорогий вийшов ремонт, але просто Бог нам дав одну людину, він передзвонив до нас і запитав: «Чи ви волонтерите? Чи можна вас підтримати фінансово?», ми кажемо: так. Тоді вони порадилися і відправили нам 1000 доларів. І це для нас було таке щастя. Бог за нас переживає, навіть, якщо люди якісь забудуть, що ми такі є і що нам щось потрібно, то Бог завжди за нас пам’ятає» – розповідає Марія Левенець.
У кожну коробку з випічкою також кладуть слова вдячності та побажання захисникам, а вони, своєю чергою, часто відправляють відео та фото.
«Останній раз відправляли на Бахмут…Дуже приємно, що ми теж частинку чогось доброго робимо в цьому світі, підтримуємо наших воїнів так, як ми можемо це зробити», – каже кондитерка.
Оксана Максимлюк.
