Волонтер з Підволочиська Руслан Пеняга разом із командою вірян п’ятидесятницьких церков відновлює зруйновані росіянами будинки на Херсонщині.

Волонтери вже відбудували понад 60 домів у селищі Високопілля, яке 7 місяців було окупованим. Солдати рф збиткувалися над місцевими жителями, мародерили, внаслідок ракетних обстрілів вцілілих будинків там майже не залишилося.Сообщает УЦХВЄ

Волонтери-будівельники з Тернопільщини взялися відбудовувати хати на Херсонщині з цьогорічної весни. За словами Руслана, на відновлення одного будинку потрібно два дні. Необхідними будівельними матеріалами забезпечують міжнародні благодійні фонди.

«У нашій команді – хлопці з Тернопільщини, служителі, а також чоловіки з інших міст України. Заохочуємо людей до праці. Волонтери зголошуються. На відбудові були вже 5 разів. Ми їздимо на тиждень, в середньому їздить близько 15 чоловіків. Також беремо із собою жінок, які готують їжу. Насамперед ми відбудовуємо будинки малозабезпечених людей. У першу чергу для сімей, де є маленькі діти. Також допомагаємо одиноким, сім’ям військових. Там містечко практично знищене. Весь район знищено, оскільки він був на лінії розмежування», – розповідає волонтер.

Попри те, що селище перетворилося на суцільну руїну, люди повертаються і шукають десь жити. Тому те, що волонтери роблять першочергово – це перекривають будинки, ставлять вікна і двері.

«Якщо пів будинку зруйновано, ми весь старий шифер викидаємо і ставимо новий, – розповідає Руслан. – Тішить те, що херсонці – справжні патріоти: вони пережили окупацію. Вони повертаються до себе додому, відбудовують свої зруйновані будинки. Поля заміновані, а чоловіки на тракторах орють поля, хоч і з ризиком для життя».

У Високопільській громаді не залишилося вцілілих шкіл. Відтак служителі п’ятидесятницьких церков з Тернопільщини планують поїздку у села Трудолюбівка та Новомиколаївка, щоб їх відновлювати.

«У Високопіллі ми відновили 60 будинків: замінили два десятки дахів (в одному поклали металочерепицю) у решті будинків замінили вікна й двері. У деяких відновили натяжні стелі. Люди можуть зайти й перезимувати», – продовжує розповідь Руслан Пеняга.

Команда планує здійснити ще одну поїздку цього року – у села Трудолюбівка і Новомиколаївка. Хочуть замінити вікна у двох школах, щоб діти знову могли вчитися. Також запланували відновити ще два десятки зруйнованих будинків.

До цієї доброї справи долучається багато друзів з різних церков Тернопільської області та деяких інших областей України.

«Наші пастори багато волонтерять, навіть мій 70-річний батько (він – пастор в селі) вилазить з нами на дах. Коли повертаємося додому, то місцеві з Херсонщини організовують спеціальне служіння, щоб благословити в дорогу. Наша основна ціль – таким чином свідчити про Христа. У кожному домі ми говоримо, чого ми сюди приїхали», – продовжує розповідь Руслан.

П’ятидесятницька церква у Підволочиську волонтерить від початку повномасштабної війни. Тут приймають переселенців, готують для них продуктові набори, а також допомагають українським військовим.

 Коли почалася війна, віряни зібралися в церкві й вирішили допомагати, не стояти осторонь. Неподалік був блокпост, дівчата готували канапки, вивозили й годували людей, які там зупинялися. З блокпоста до церкви направляли переселенців, які не мали де переночувати. З Дому молитви усе повиносили, а завезли матраци та зробили спальні місця. Щоночі в церкві ночувало по 30-40 людей, які тікали від війни. Багато з них прийняли у Підволочиську.

Будинок, у який поцілив ворожий снаряд

Темпи роботи віряни не знижують до сьогодні: співпрацюють з різними міжнародними організаціями у наданні допомоги переселенцям. Нещодавно 500 осіб отримали продуктові набори, одяг та засоби гігієни.

«Також у нас є команда волонтерок дівчат (сестри з нашої церкви та переселенки), з якими займається моя дружина. Вони збираються два-три рази на тиждень і готують випічку для військових, варять згущене молоко, виготовляють енергетичні батончики. Ще з початку повномасштабної війни ми виготовляли тушонки, закупляючи у фермерів м’ясо. Тиждень готували у приміщенні, а в неділю заносили лавки та проводили богослужіння. Також вареники ліпили, приходило їх робити понад півсотні людей зі всього селища», – пригадує служитель.

Той же будинок після відбудови

Дотепер багато волонтерів, які прямують на Схід або Південь України приїжджає до церкви. Їх завантажують випічкою, різноманітною продукцією для військових. Дівчата мотивовані, вони біжать з радістю допомагати.

Продуктами допомагають різні фонди, підприємці, а також люди із сільської місцевості. Вони знають, що церква невтомно працює і жертвують продукти.

«Допомога військовим зараз у нас на першому місці. Вважаю, що хлопці в ЗСУ працюють набагато більше ніж ми, цивільні. Знаю, що перемога прийде, і вірю, що після перемоги Україна стане християнською державою», – каже Руслан Пеняга.

За час повномасштабної війни багато людей покаялося у п’ятидесятницькій церкві Підволочиська. Цьому сприяла спільна робота у волонтерському центрі, який влаштували на базі Дому молитви. І сьогодні чимало мешканців селища працюють у ньому задля перемоги.

Людмила Комінярська.