22-річна Зоряна Свідніцька з Чорткова заснувала центр мовлення та комунікативних навичок «Віра». Дівчина допомагає дітям з мовленнєвими порушеннями та розладами аутичного спектра.

Зоряна Свідніцька – логопед і ABA-терапевт. Історія центру «Віра» пов’язана із складними обставинами народження дівчини. За її словами, була загроза, що вона народиться мертвою.Повідомляє УЦХВЄ

«Коли прийшов час моїй мамі народжувати, лікарі виявили, що я обмотана пуповиною. Були дуже негативні прогнози. Але у цей час багато людей за мене молилося. Батьки розповідали імена всіх людей, які за мене молилися тоді. Вони вимолили моє життя. Коли я народилася, то 15 хвилин не дихала, але потім моє дихання запустилося, Бог зробив таке велике чудо! Коли я виросла, то прийняла для себе рішення, що буду цінувати кожну секунду свого життя, подароване Творцем. У свідомому віці я змогла проаналізувати, що могло статися через моє 15-хвилинне недихання. Я могла мати затримки в інтелектуальному розвитку, у мовленнєвому розвитку, але Бог зробив так, що всі роки навчання я була відмінницею, мені дуже легко давалося навчання, це також велике чудо Боже. Завжди мала цей великий поклик у серці – допомагати людям. Чим дорослішою я ставала, тим більше і глибше розуміла ту величину чуда, яке зробив Бог». 

Дізнавшись від батьків про чудо під час свого народження, Зоряна вирішила присвятити життя служінню Богові та іншим людям. Під час навчання у педагогічному коледжі дівчина почала допомагати дітям в інтернаті.

«Я почала відвідувати інтернат. Памʼятаю, коли закінчувала педагогічний коледж, говорила з куратором, оскільки була старостою, йому було цікаво, ким я планую працювати. Відповідь була такою: буду допомагати людям. Була довга пауза, мені запамʼяталися такі слова: «Допомагаючи людям, ти не зможеш чогось досягти у майбутньому, ти не зможеш заробляти, не зможеш себе забезпечувати». У цей момент я відчула, як багато в Бога сили, щоб здійснити мрію мого серця, мрію, яку Він вклав у моє серце. Той момент став точкою, від якої я почала рухатися. Бог у той момент показав свою велич, показав, наскільки Він близький до мрії мого серця».

Зоряна вступила до педагогічного університету і влаштувалася на роботу до одного із тернопільських центрів розвитку мовлення. Там дівчина працювала з дітьми з розладами аутичного спектра.

«Я там відчула, що це те місце, де моє серце спокійне. Я відчула себе, ніби вдома. Насправді було дуже важко, було важке навчання, але мої очі дуже світилися, втоми якось не відчувалося. Бог давав багато сили, Він так вів, зараз оглядаючись, я думаю, що це тільки Бог міг так провести, це тільки Божа сила, людської сили тут не вистачило б».

Після повномасштабного вторгнення росії Зоряна почала служити хлопчикові, який мав розлади аутичного спектра. Пізніше його батьки поблагословили її на власний центр для роботи з дітьми.

«Ми служили переселенцям у нашій церкві «Христос для всіх». Тут я зустріла одну сім’ю, яка мала дитину із розладами аутичного спектра, і дуже хотіла їм допомогти. Хлопчика звати Максимко, дивилася на його поведінку і вірила, що може Бог дасть сили йому допомогти. Було складно підійти до цієї сім’ї, бо це така тема, часто залишається табу. Не завжди вистачає цієї сміливості, людина може подумати, що ти не з благими намірами підійшла, але Бог дав цієї відваги, я підійшла до цієї сім’ї, ми почали добре спілкуватися. Ми почали працювати з Максимком у приміщенні церкви. Це тривало до того періоду, поки сімʼя не переїхала до Києва. Саме в цей момент Бог дав зрозуміти, що у Нього є сила, щоб я не боялася робити власні кроки. У Нього є дуже багато сили, мудрості, Він дає своє ведення. Ці батьки, переїжджаючи до Києва, благословили мене, щоб я мала великий центр для діток, у якому їх буде зцілювати Бог, буде являти свої великі чудеса. Це глибоко закарбувалося в моєму серці».

Як розповідає Зоряна, робота над створенням центру розпочалася з пошуку приміщення. Перші консультації дівчина проводила в пустій кімнаті.

«Були переживання, чи зможуть батьки довірити своїх діток, як краще подати інформацію про себе. Я справді хвилювалася, бо це перший досвід. Почала працювати, облаштовувала класи матеріалами, обладнанням, дуже швидко набиралися дітки, за кілька місяців набрала дітей на повний розклад. Спочатку самостійно вела заняття, через пів року почала набирати ще спеціалістів у команду».

Наразі у центрі займається 50 дітей з Чорткова та інших населених пунктів. Спеціалісти центру «Віра» працюють індивідуально та із групами. 

«Це нелегка робота, ти не зможеш працювати, якщо не будеш любити дітей. Зараз складність у тому, що не вистачає часу, щоб взяти всіх на заняття, хто потребує. Це для мене найскладніше. Йдучи на роботу, дорога займає 40 хвилин, весь цей час розмовляю з Богом, про кожну дитину, яка має бути в мене у цей день. І Бог починає являти свої чуда, дає спокій на серці, я приходжу і розумію, що цей день буде благословенний».

За словами Зоряни, вона кожного дня говорить з Богом, просить благословення для себе і кожної дитини.

«Дива стаються не одразу, звичайно. Є дітки, у яких розвиток йде дуже швидко, навички набуваються у швидкому темпі, а є дітки, з якими дуже складно працювати. Але якщо ти маєш Бога, ти маєш його силу, ти не боїшся. Чим складніший випадок, тим він і цікавіший. Кожного дня стаються якісь дива, коли дитина спочатку не говорить, а завтра вимовляє свої перші слова. Я ці моменти дуже ціную, за них дякую Богові, вдячна, що можу бути інструментом у його руках. Часто батьки говорять: ви творите дива. Переконана, що це робить Бог».

Діти з розладами аутичного спектра потребують значної уваги батьків. Зоряна каже: з ними потрібно активно проводити час до 40 годин на тиждень.

«Ми працюємо з дитиною на кухні, це враховується, ми граємося – враховується. До прикладу, це коли мама готує з дитиною їжу, якась побутова робота – це також навчання. Ми завжди даємо рекомендації батькам, як потрібно з дитиною займатися, ознайомлюємо їх з програмами розвитку дитини, коли батьки прислухаються до наших порад, то цією спільною працею можна досягнути великого результату, але в усіх ситуаціях все залежить від Всевишнього. Коли ти розумієш свою нікчемність, тоді відкривається велич Бога. Кожен випадок індивідуальний, розвиток дітей не варто порівнювати. Це зовсім різні світи». 

Діти з розладами аутичного спектра часто стикаються з дискримінацією у суспільстві, – розповідає Зоряна. Іноді так трапляється через незнання, як поводитися з ними.

«Ці дітки вчать по іншому підходити до ситуацій, по іншому аналізувати, вони вчать нас бути спостережливими, вони вчать нас довготерпінню, це обовʼязкова складова. Насправді вони віддають багато любові, працюючи з ними, ти не можеш бути сумним, вони заряджають позитивом. Віруюча людина, якщо береться за якусь справу, має робити її якнайкраще, ти розумієш, що тобі треба вчитися, щоб робити краще і краще, використовувати нові методики, щоб дотягуватися до того рівня, якою має бути віруюча людина. Вона не може робити цю роботу просто так. Чортків – це маленьке містечко, де немає конкурентів, можна бути спокійною на своєму місці, жити своє життя, насолоджуватися, але я обрала інший шлях – я все роблю, як для Бога».

В Україні немає перевірених даних щодо кількості дітей з розладами аутичного спектра. Оскільки фіксують інформацію лише про тих дітей, які стоять на обліку в психіатрів, а це – 10%. Загалом ці показники корелюються зі світовою статистикою – понад 1% дітей від загальної кількості у державі мають аутистичний розлад. 

Зоряна Свідніцька береться працювати з дітьми, від яких відмовилися інші спеціалісти. Розповідає, що у складних випадках Бог являє свою силу.

Людмила КОМІНЯРСЬКА.