«А тепер, Господи, Боже наш, разом зі всією громадою ми впокорюємо наші серця перед Тобою та благаємо Тебе в Ім’я Сина Твого Ісуса Христа, прости нас за провини наші та батьків наших, прости за кров народу Твого Ізраїлю, пролиту в нашому місті та за кров польського народу, помилуй нас та край нашого проживання!», — це уривок молитви, яку озвучили 27 листопада 2022 року в місті Любомль, що на Волині, під час заходу, присвяченому молитві за мир в Україні.

Суть дійства полягала в тому, аби любомльською громадою звершити молитву-покаяння перед Богом за вчинені провини стосовно євреїв та поляків, які свого часу проживали в цій місцевості. Участь у заході взяло духовенство Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української греко-католицької церкви, Римо-католицької церкви в Україні, Всеукраїнського союзу церков євангельських християн-баптистів та Української Церкви Християн Віри Євангельської. Разом вони об’єдналися в спільній молитві-покаянні для того, щоб у майбутньому Бог зцілив українську землю від прокляття через пролиття невинної крові.

Історична довідка. У часи Речі Посполитої Любомль був містом Холмської землі, а в єврейському адміністративному поділі — центром Белзько-Холмського округу. У 1920-их роках у ньому проживав найбільший відсоток євреїв серед міст усієї Польщі. У 1929 році населення містечка складалося з: 94 % євреїв, 5% поляків і 1 % українців. Від жовтня 1939 року по червень 1941 року в Любомлі панувала радянська влада, яка знищила старе єврейське кладовище і на тому ж місці після II Світової війни побудувала «будинки для офіцерського складу». У жовтні 1942 році німецькі війська, увійшовши в місто, розстріляли майже все єврейське населення (понад 5000 осіб) біля цегельні, що знаходилася в лісі біля села Бірки (зараз там встановлений пам’ятник геноциду єврейського народу).

Після війни в 1947 році за наказом радянської влади було зруйновано єврейську синагогу, побудову якої датували 1510 роком і вважали однією з найкращих юдейських мурованих святинь. Від будівлі залишився лише фундамент.

Для чого потрібна молитва-покаяння за геноцид євреїв? Здається, навіщо громаді звершувати молитву-покаяння перед Богом за вчинки, які ніякого стосунку не мають до українського народу? На думку ініціатора дійства пастора Віктора Мартиновича з Кам’янця-Подільського, це надважлива подія для міста і країни в цілому, особливо в час війни. Аналогічний захід уперше був організований у 2017 році в селі Княгинин Кам’янець-Подільського району, а вже через 4 роки у самому Кам’янці-Подільському в день міста 15 травня 2021 року. Перед будинком міської ради з ініціативи Духовної Ради Церков був проведений міжконфесійний молебень, під час якого міський голова Михайло Посітко просив Бога прощення за злочини Голокосту, зокрема за масові розстріли євреїв під час Другої світової війни.

Депутат Кам’янець-Подільської районної ради Барановський Володимир Євгенович, який був присутнім під час молитви у Любомлі, вважає, що події минулого та сьогодення мають спонукати українців до певних висновків та дій. Він розповів про молитовний досвід свого міста ще до моменту повномасштабної війни в Україні: «Рівно два роки тому, прийшовши до влади, ми здійснили молитву покаяння за гріхи поколінь, які були до нас і за наші особисті гріхи. Сьогодні щоденно кожна конфесія Кам’янець-Подільського разом із місцевою владою виходить на майдан і впродовж 10 хвилин молиться за мир в Україні. З Богом переможемо!».

У біблійній книзі Вихід знаходимо такі рядки: «Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей» (Вихід 20:5-6). Нині в українців виникає чимало питань щодо багатостраждального життя українського народу. «У нашій дарованій Богом землі ми маємо прекрасний клімат, чисту воду і найродючіший чорнозем у світі, а також щирих і працьовитих людей. Чого нам не вистачає? Чому ми ніяк не можемо вирватись з політичної та економічної кризи? Чому впродовж історії українського народу у нас так багато проблем та страждань? Нам потрібне Боже благословення та зцілення землі від прокляття. А для цього треба покаятися за свої гріхи та провини батьків! На нашій землі було пролито багато невинної крові (євреїв, поляків, українців), про яку є згадки, але, на жаль, немає покаяння та вибачення як перед людьми, так і Богом. Через це з покоління в покоління ми страждаємо та несемо тягар провин наших попередників. Цей гріх може простити Ісус Христос, який пролив Свою невинну кров на голгофському хресті заради спасіння грішників. Хрест Ісуса – це основа нашого українського народу та перемоги у цій війні!» – поділився словом пастор УЦХВЄ Володимир Чорнописький.

Настоятель костелу Святої Трійці у місті Любомль Ян Бурас, Генеральний Вікарій Луцької епархії Римо-католицької Церкви в Україні пригадав подію, яка відбулася 18 листопада 1965 року під назвою «Пастирський лист польських єпископів до німецьких колег від 18 листопада 1965 р.». Тоді єпископи Польщі просили пробачення у своїх братів-єпископів Німеччини. Уривок із листа: «Пробачте нас, любі німецькі брати, за цей перелік того, що сталося за останній період нашої тисячолітньої історії! Це не обвинувачення, а радше власне самовиправдання! Ми дуже добре знаємо, як багато німців упродовж років зазнавали надлюдського тиску націонал-соціалістів на совість людини, ми знаємо про жахливу душевну скруту, що її переживали в ті часи чесні та відповідальні німецькі єпископи…». У кінці промови священнослужитель закликав місцевих жителів розвивати вміння просити пробачення та дарувати його іншим, тому що Господь є багатомилостивим та довготерпеливим.

Пастор Василь Антончик (Всеукраїнський союз церков євангельських християн-баптистів) у своїй проповіді навів приклад ізраїльтянина на ім’я Неемія, який жив у перському місті Сузи та служив царю Артаксерксу. Одного дня до чоловіка прийшов брат із поганою новиною: «Люди, які повернулись до Єрусалима, живуть у небезпеці. Мури міста і брами, які зруйнували вавилоняни, ще ніхто не відбудовував». Це дуже засмутило Неемію. Він хотів піти до Єрусалима, аби допомогти юдеям. Священнослужитель зауважив, що багато українців сьогодні опинилися в такій же ситуації, як Неемія. Він бачив великі руйнування міста та жорстокі страждання Божого народу. Нині аналогічну ситуацію переживають українці: «Що зробив Божий чоловік для свого народу? Він плакав, постився і молився! А після визнав власні прогріхи та провини своїх батьків! Самі ми не можемо перемогти зло! Нам потрібен Бог! Ми чули, скільки було вбито євреїв на нашій землі, зокрема у Любомлі, тому нам є у чому каятися перед Богом! Неемія заступився за свій народ і визнав його провини! Ми можемо зробити так, як зробив Божий чоловік». Історія про ізраїльтянина Неемію закінчилася тим, що усього за 52 днів будівництво мурів і брам Єрусалиму було завершено.

Молитву за мир в Україні звершив також отець Володимир Улян, настоятель парафії Успіння Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви, який наголосив на тому, що 26 листопада в нашій країні згадували жертв голодомору, нагадав про військових на передовій. Чоловік спонукав громаду міста не втрачати людяності в часи війни, спонукав учитися проходити цей складний період без нарікань!

Священик Української Православної Церкви, благочинний Любомльського району, настоятель церкви Архістратига Михаїла, протоієрей Віктор Возняк зауважив: «Ми живемо в час, коли наш народ терпить випробування, тортури та катування! Сьогодні ми зібралися, щоб щиро помолитися за мир в Україні! Сьогодні вранці кожен з нас був присутнім на зібраннях у своїй конфесії, а зараз ми разом молимося за наш край!».

Окрім молитов та проповідей, лунали пісні у виконанні хору церкви «Благодать» міста Любомль. Музичні твори, спонукали до покаяння та прохання Бога заступитися за Україну. Завершився молебнь духовним гімном «Боже Великий, Єдиний», який виконала депутатка Кам’янець-Подільської міської ради Наталія Мартинович.

У кінці молитовного дійства пастором церкви УЦХВЄ села Краснилівка Камінь-Каширського району Валентином Карпіком була озвучена молитва-покаяння перед Богом, останніми словами якої були: «Боже, через милість Твою велику та в Ім’я Твого Сина Ісуса Христа молимо Тебе, поблагослови наше місто та усю громаду, дай нам успіх у ділах рук наших і нехай розквітне наш край чистотою, праведністю та усяким добробутом! Нехай у нашому місті завжди перебуває Ім’я Твоє. Амінь».

Галина Фурман

Джерело: сайт Волинського Об’єднання УЦХВЄ